Перейти до вмісту

Повідомлення з тегами 'вступ'

13
Лип

Вступна кампанія – 2012 – порівняння з 2006-м роком

В цьому році, як і в попередніх, потрібно було здавати ЗНО. Коли я вступав, ніякого ЗНО не було (тьху-тьху-тьху). Зараз ще хочуть враховувати середній бал атестату (чи вже враховують – я не в курсі новин). Так ось, з часом, замість того, щоб спрощувати, все ускладнюють.

Впринципі, якщо ти навчаєшся досить добре, проблем не буде в жодному випадку. Як, наприклад, я навчався в ліцеї, і рівень ліцею був значно вище, ніж звичайної школи. Це хоча б одна причина того, що враховувати середній бал атестату в ніякому разі не можна.

ЗНО думаю здав би, але були б нерви і т.д. – кому це потрібно. Та і зі вступом не зовсім зрозуміло – всі подають в кілька вузів, а потім забирають? І що далі? Наприклад в не дуже пристойний вуз подали всі документи для підстраховки, потім в останній момент всі позабирали. Відповідно, хто проходив на платне навчання, попроходить автоматично на безкоштовне. Ну і самі розумієте, який рівень буде у таких бюджетників :)

Я вступав по іншій схемі (в 2006 році) – і вона була більш, ніж чудова. Хороші часи були :)

В квітні місяці була олімпіада в вуз. Там був благодійний внесок – 20 грн (щоб не йшли всі підряд пробувати себе на різні факультети) – можливо варто його було зробити і більшим. Так ось – в квітні навчання ще і близько не закінчилось, тобто вчитись ще 2 місяці + екзамени. Але був шанс все вирішити вже навесні, а влітку почувати себе вже спокійно.
Виділялась на олімпіаду певна кількість бюджетних місць (якийсь відсоток), хоча й більша частина місць переносилась на літо (але літом включались пільговики). Було 2 екзамени (тести) – математика і українська (російська?) мова. Складались вони нейтральною стороною, і я думаю у нас доступу до них не було ні в кого (хоча можу сумніватись -тільки в цьому могла бути проблема). Виявилась насправді тільки одна проблема – ці тести були не зовсім професійно складені, тому я і оскаржував – але це вже інша історія. Через це мені тоді не вдалось зібрати 100%.
Математика була 100 балів, мова – 40 балів. Ніби була також вимога набрати певний мінімальний відсоток, щоб проходити на платне і на бюджет (з кожного предмету ця цифра бралась окремо). Скільки це було – не пам’ятаю. Наприклад на платне навчання – математика 15 зі 100, мова 10 із 40, на бюджет відповідно 50 із 100, і 20 із 40. Але насправді виявилось, що рівень студентів був досить низький, тому зараховували на бюджет тих, хто і не виконував такий ліміт.
Ще була одна вимога, щоб проходити на бюджетну форму навчання, в атестаті не повинно було оцінок менше 7-ми. В мене, доречі була одна сімка в атестаті (тобто був на межі :) ). Але цього вистачило. Я думаю що і таких вимог не варто було ставити, адже в якійсь слабенькій школі ледь не всі відмінники, але справжній рівень у них було видно на екзаменах.
Була повністю тестова основа – але якщо правильний хід розв’язку і відповідь, то можна було подати апеляцію.
Так ось, по результатам такої олімпіади – проходила певна кількість людей на бюджет і на платне. Так, можна було і відмовитись, але таких було мало. Більшість підписували папери і все було чудово.
Влітку на випускних екзаменах особливих проблем вже не було, хоча і був у мене варіант, коли оцінка зменшувалась :) Але основна вимога була виконана – в атестаті не менше 7-ми балів…
А для тих, хто не пройшов навесні по олімпіаді, влітку знову відкривалась така сама можливість. Певна кількість бюджетних місць і досі залишалась :) І пройти було ще легше, ніж навесні, але вже не було запасного шансу, тобто все досить ризиковано.

Отаке колись було у мене, а зараз що зробили? Залишається тільки згадувати ті часи, адже зробили замість покращення – погіршення.

Доречі, коли я вступав на 5-й курс (в магістратуру), екзамени були точно такі само (тести), як і 5 років тому. Але замість мови і математики – був екзамен по спеціальності і іноземна мова (для більшості – англійська).

17
Лис

Чому вчать в школі та університеті? Моя історія – пройдений етап.

В цій статті я розкажу практично про все своє життя – як я навчався і ким я став, що мені дала школа і університет, як вони вплинули на моє виховання. Наскільки важливо на певному етапі знайти мотивацію – і рухатись далі, не дивлячись ні на що. Доречі, сьогодні День Студента, з чим і вітаю всіх українських студентів *DRINK*

1й етап. Школа

Почалось все з того, що я пішов в перший клас. Про початкові класи нічого сказати не можу – там сильно не напрягали. Та і взагалі в школі було нескладно. Але я навчився читати ще до того, як пішов в школу. І одразу – почав відчувати себе ледь не генієм. Що цікаво, фізкультури у нас не було взагалі, що можна сказати – надпогано. Сиділи в одній аудиторії і все.

Доречі, з 9 років записався на шахи, і І розряд отримав в 12 років (і досі в мене посвідчення лежить) – але той перший розряд скоро втрачу (кілька років назад грав – і зберіг активність – український рейтинг порядку 2000). Дуже шкодую, що обрав такий спорт – абсолютно не рекомендую нікому. Нерви, перспектив нуль, на високому рівні взагалі важко зберігати концентрацію і нервову систему в порядку. Чому я конкретно зупинився? Не було можливості поїхати на змагання (нестача коштів), а грати постійно з одними і тими ж самими гравцями – сенсу мало. Тільки втрачаєш свій рейтинг. Думаю, якби займався всерйоз, то КМС отримав би без проблем, або навіть МС (якби вивчав теорію і т.д.) – але не бачив і досі не бачу в тому перспектив.

Потім я пішов в старші класи (5й клас). Звичайно, нічого поганого про свою школу сказати не можу, але рівень її був, м’яко кажучи не дуже. Відповідно не було куди розвиватись. Тут одразу як себе зарекомендуєш – так і буде. Не знаю навіть і чому – мені все ставили відмінно, знову ж таки – і фізкультуру ставили просто так. Чому я на цьому наголошую? А тому, що в школі не міг підтягнутись не разу – через це і впевненість втрачав свою. Не думаю, що сам винен – так виховує школа. Жодного напрягу. В 7-му класі потрапив одразу на 2 олімпіади – математика і українська мова. З математики на міській олімпіаді зайняв 12-те місце, з укр. мови – і досі не знаю, мабуть зовсім там все було погано (результат не сказали)…  Ну от, це перше фіаско, мені довели, що я нічого не знаю, та і знову ж, втратив впевненість. Думав, якшо спортом всерйоз не займаюсь – то хоча б будуть якісь досягнення в навчанні. Але, як виявиться потім, це нікому не потрібно…

2й етап. Вступ до ліцею

Після 7-го класу вступив до Житомирського міського ліцею (практично ледь-ледь; прохідний був 62 бали, я набирав 68). Звичайно, там я став ніким, на жодні олімпіади не пройшов, та й навчатись став не дуже. Те, що й досі я не міг підтягнутись ні разу, плюсів мені не додавало (ще хочуть заборонити фізкультуру у школі! – жах, не можна цього робити). Що можу про себе сказати в той час – і спортом не займався – і навчався погано. Ні, не тому що здібностей не було, просто якась невпевненість у собі. Не скажу про олімпіади, але добре навчатись міг будь-хто. Доречі, за оцінки переживав, після відмінних 7-ми класів, оцінки були просто жахливі. Все ж, тоді думав – якшо краще навчаєшся – більше досягнеш в житті, заздрив тим, хто навчався добре.  Але я знав, те що тоді я навчався погано, компенсую в майбутньому, оскільки рівень ліцею набагато вищий за шкільний. Постійні емоційні напряги, уміння списувати – тут ставали у нагоді, оскільки я дійсно турбувався про оцінки! 9й клас закінчив на підйомі – ситуацію трохи виправив на екзаменах. 10-11й клас ще краще, але навчання не зовсім подобалось (згадати нічого хорошого не можу). Оскільки спочатку зарекомендував себе не з кращої сторони, виправлятись було складно. Та й не хочу уже цього згадувати.

3й етап. Університет. Вступ.

В університет вступив ще до закінчення ліцею. Олімпіади тоді були. Набрав максимум і був 100% в цьому впевнений, подавав апеляцію, виявилось неправильно складені завдання. Тому з української мови було 27 із 40, а математика 100 із 100. Хоча я всеодно проходив, знайшов докази того, що в мене все вірно, але додали тільки 7 балів, 6 так я і не отримав (хоча докази реально були з кількох джерел). Так ось – там був професор якийсь на апеляції – він спочатку погодився зі мною типу все ОК, почекай. А от пройшло трохи часу – і він підсунув мені липову книжечку (не міністерську) – там було, як йому потрібно! Але я написав заяву на відмову, вірю тільки собі (комісія розглядала). Тому половину мені і компенсували! Злість накопилась – і навчився відстоювати. Тепер не дам нікому забрати в мене жодного балу просто заради принципу!! Для мене це було по суті не дуже важливо, але хтось через це “пролетів”. Цей плюс – дав мені змогу стати призером тієї олімпіади – вибив когось з третього місця в останній день. Грамоту так і не забрав – десь вона пропала в деканаті, а може її і не було взагалі – адже вже вона була підготовлена для когось іншого! Ліцей закінчив не дуже успішно, але мінімальну вимогу виконав – в атестаті не менше 7-ки – і я студент! Доречі, пішов в не дуже “перспективний” університет і факультет, але про це не жалкую – навчатись було легко.

4й етап. Я студент

Звичайно, що перші дні була деяка невпевненість. Знову почав переживати за оцінки, так як тут уже була важлива стипендія.  Але якось адаптувався – далі було легше і легше. Але все ж проблема була на першому курсі. Це те, що змусило віднайти мотивацію в собі. Знову ж урок фізкультури, предмет, за який вже ставилась оцінка, що безпосередньо впливала і на стипендію. Підтягуватись я не вмів (жах!). Тому і довелось випрошувати оцінку, але я був старостою – за рахунок цього мені знову ж ставили. Але на другому курсі по деяким причинам – відмовився бути старостою (набридло вести журнал – кому він потрібен взагалі!!). Звичайно ж, знову все здаю на відмінно, але викладач фізкультури (нарешті знайшовся нормальний) – сказав підтягнись хоч кілька разів – я почав бігати і дійсно почав підтягуватись перші рази!!. На 3-му курсі він поставив для мене завдання підтягнутись 12 разів. Я здавав 1 раз, другий, третій. 11 раз і все!! Ходив спеціально тренувався. Вперше записався в зал! Це безперечно, додало впевненості, але 12й раз я так і не підтягнувся. Необхідно було грати в шахи за університет (зіграв дуже успішно – оскільки мотивація була величезна).  За це я і отримав оцінку. Ні, після цього я не почав знову займатись шахами (доречі в цьому році знову є можливість грати за університет, якшо мене запросять!) – я записався в зал – і почав серйозно займатись. Це додає впененості 100%, і досі займаюсь – підтягуюсь 14-15 разів, але і на брусах роблю немало, та й силові показники зросли. Форму набрав нормальну.  А більшість друзів навпаки закинули це все, і я скоро стану кращим за всіх! Спорт дав мені мотивацію, додав впевненості. Звичайно, виховання нікуди не подінеш, інколи проявляється невпевненість у собі – але буду думати – що потім буде краще.

Так ось, на що штовхнула мене ця мотивація, і не тільки ця.  На 3му курсі їздив в Німеччину по програмі DAAD – ну і відповідно все сподобалось, бажання було величезне, почав вчити німецьку. Але чомусь все зупинилось, з часом бажання згасло, а на 4-му курсі у мене була важлива олімпіада по спеціальності (я думав вона як квиток в аспірантуру). На всеукраїнській олімпіаді я зайняв 2-ге місце (призові місця на цій олімпіаді наші студенти займали дуже давно). Відповідно був підйом – успішно вступив на 5й курс в магістратуру і здавалося все було ОК.

Але що було далі…  Продовження слідує…