Сни – частина 3
Хочу знову продовжити тему снів. Власне – вирішив взагалі створити окрему категорію записів, де буду розказувати про свої сни. Тільки від недавнього часу вдається трохи запам’ятовувати сни. Не повністю звичайно, а лише частково.
Кілька днів назад приснилось таке – стою я, не знаю в якій кімнаті, вже не пам’ятаю точно. Поряд – Арнольд Шварценеггер, в хорошій формі (мабуть в кращій свої формі – років з 35-40 назад)… Був ще якийсь дядько, я його не впізнав, раніше ніколи його не бачив. Ну я, звичайно, попросив сфоткатись – не для кожного ж випадає така можливість. Як тільки я у нього попросив, він став таким, як зараз… Навіть страшно трохи стало.
На мою думку, це значить одне – потрібно розуміти, що минуле вже не повернути. Іноді потрібно просто забути все, що було раніше.
А сьогодні приснилось взагалі щось незрозуміле – якась дівчина, я їду в маршрутці, вона починає щось мені говорити. Я посміхаюсь, мені дійсно цікаво те, що мені розповідають, не можу згадати досі, чи бачив я її раніше. Але доволі чітко пам’ятаю це обличчя і зараз (хоча в реальному житті я її, швидше за все, не бачив). Можливо ще зустріну? Ну, поки це не важливо. Це ще не все, я ніби сплю у себе вдома (там де і реально сплю завжди) – а вона ніби щось кричить мені у вікно 
Я прокинувся, чомусь це мені заважало. Я просто пішов спати в іншу кімнату. Все настільки реально було, що я навіть подумав – що це реальність. Але прокинувся – і все на своїх місцях. Тобто мені приснилось, що я прокинувся в тому ж місці, де я сплю. Такого не було раніше.
Що ж це значить? Якась дівчина намагається поговорити зі мною, а я тікаю? Цікава ситуація,звичайно, алея нікого не шукаю зараз. Можливо, це буде якась випадкова зустріч. Якщо я її зустріну в реальному житті і впізнаю – взагалі буде цікаво, але думаю, що це малоймовірно.
Поки це все. А далі буду писати ще на цю тему. Мені самому вже цікаво, якісь іноді безглузді сни сняться, але можливо вони щось значать?
Відчай
Продовжую цикл типу автобіографчних дописів Отже, раніше все закінчилось на тому, що я отримав диплом і розпрощався зі студентським життям. Чи шкодую я про те, що витратив час на навчання? Мабуть ні, доволі весело було та і я знав результат кінцевий – сенсу з цього всього мало, адже знайти роботу всеодно досить важко…
Так ось, я випустився. Про друзів-однокурсників з університету забув доволі швидко, так само як це було з друзями зі школи та ліцею. Ну коли бачу, то вітаюсь, завжди радий побачити когось, але не більше того…
На що я розраховував, коли навчався так добре? Ну, думав іти в аспірантуру, але не склалося минулого року. Як виявилось, не все від мене залежить. Та й зараз я задумався чи варто в цьому році туди йти? Проблема досить актуальна, адже роботи досі я не знайшов… Ніби запасний варіант чи що… Власне про це буду ще писати.
Що ж я робив цей рік, запитаєте Ви. Так ось, важко уявити, яке в мене було розчарування, червоний диплом, але одразу роботу знайти не вдалось (я навіть знав що так буде – нічого дивного). Дещо нам пропонували в університеті, але ті пропозиції, м”яко кажучи, були не дуже.
Ну і зрозуміло, що час ішов. А я сиджу і сиджу вдома… Відчаю не було меж, роботу навіть вже і не шукав – не знаю навіть що і хотів. Хотілось навіть заплакати, але я знав, що не маю права здаватись.. Можливо скажете, дурний чи що? Знайди собі яку-небудь роботу, навіть простим “робочим” і все! Ні, я просто хотів більшого, але через це не отримав нічого…
Що мені допомагало в цей момент? Спортзал! Так, не зрозуміло чим би я займався якби не спорт… Практично кожного дня я ходив в зал… Так, скучно, так, самотньо, але що мені залишалось? Я знав, поки я хоч чимось займаюсь, час не проходить дарма. Спорт дає мені мотивацію !!! Всю енергію і злість я лишаю там… Ніколи не перестану тренуватись (кинути хотів вже багато разів), навіть якшо не вдасться досягти хороших результатів…
А ще було дещо цікаве цією зимою Мені написала дівчина, але вона з іншого міста, і мало що натякало, що ми колись зможемо зустрітись Але не так сталося, як гадалося. Насправді мені пишуть багато, але цього разу все було якось по-іншому. Мені було цікаво писати їй щодня, а ще ми мали зустрітись, просто випадковий випадок – вона була в моєму місті (4.03.12)… Ну зустрілись 1й раз – і далі продовжили спілкуватись, значить все було ОК…
Кожного дня я писав в один і той же час – десь в 5 годин я збирався на тренування, а після того в годин 9 вечора… Я просто хотів написати хоч щось…Я писав і настрій піднімався, просто писав, і цього вистачало… Я вже не почував себе самотнім… Можливо я неправильно робив – потрібно було краще дзвонити? Зрозуміло, що зустрічатись кожного дня було неможливо, адже ми в різних містах… Але щось мене чіпляло… Наприклад, на тренуванні, я сподівався, що повернусь додому і буду знову спілкуватись з нею.
Хоч я і не знайомлюсь через інтернет, але в цьому випадку від мене мало що залежало. З деяким навіть напором вона писала, і вже навіть дещо планували. Коротше зрозуміло, якшо спілкуватись все ще цікаво, далі і далі, ми обов’язково мали зустрітись ще раз… Як не як кожного дня – досить багато часу переписувались…
Зустрілись знову 07.04. І знову ніби все було ОК. Я класно провів день, мені не було шкода витраченого часу?
А нещодавно написала мені, ніби в неї є хлопець і все. А мені тепер що робити?
Не думав, що таке зі мною може бути Можливо все ж таки, все так просто не закінчиться
Але поки вийшло саме так, я навіть комікс склав (не подумайте, що я божевільний
Можливо, вам і смішно з цього всього. Ще таких дописів в мене не було ) А от мені не дуже 
Мовляв, знайди собі когось іншого та і все. А я чомусь не можу все забути. Можливо і не зможу ніколи. Цікаво, чи зустрінемось ми ще колись?
Доречі, на рахунок роботи – зараз вже трохи працюю, але від того веселіше не стає 
Я зрозумів давно, що робота – це не головне, і зациклюватись на цьому не варто. Головне – отримувати задоволення від життя, займатись тим, чим Вам подобається… Займатись спортом, класно харчуватись, берегти здоров’я. А ще добре мати хороших друзів, або дівчину (в мене ні того, ні іншого немає). А ще важливо мати якусь мотивацію жити далі.
На сьогодні вистачить, ще є багато чого написати! Що буде далі, розкажу потім. А від того, хто читає – прошу порад чи щось типу того, що робити далі?