Виплата коштів вкладникам ПАТ «ВіЕйБі Банк» через Укрсиббанк
Отже, виплати вкладникам VAB банку мали розпочатись вже 4 лютого. Коли я підійшов у відділення у перший день виплат, то мене вписали до списку і запропонували прийти завтра. В списку було не так багато осіб (близько 15-ти), оскільки багато хто і не знав про цю новину. Як я зрозумів, список створювався для того, щоб замовити на наступний день необхідну суму в Нацбанку і без проблем виплатити її.
Прийшовши наступного дня, я потрапив у чергу. Осіб було небагато, частина з них записувались раніше, частина ні. Всім пропонували відкрити поточний рахунок в Укрсиббанку, на який перерахуються гроші, адже як вони говорили, грошей в касі немає і від Нацбанку вони нічого не отримали. Дзвонити в Нацбанк, VAB або Фонд гарантування вкладів в мене бажання не було. Втім, з’явилась ідея іншого характеру, відкрити картковий рахунок, який коштує всього 5 грн на місяць, але з банкомату можна знімати без проблем.
Отже, виявилось, що на цьому відділенні (вул. Київська, 5, Житомир) не було миттєвих карт о_О. Тобто, я хочу замовити у них продукт, а вони мені пропонують чекати тиждень… Або відкривати поточний рахунок, з якого в касі неможливо зняти. А ще деякі співробітники відмовлялись приймати клієнтів, які хотіли отримати виплату з ФГВФО, а хто приймав, то робив вигляд, ніби не повинен цього робити. Що це за жах? Банк підпорядковується НБУ і має ліцензію, тож просто зобов’язаний це робити.
Наступного дня я все-таки оформив картку у іншому відділенні (вул. Київська, 53, Житомир) і хотів, щоб мені перерахували виплату з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Але “зависла” програма. Втім, хоча б картка вже була, яку мені оформлювали хвилин 40 о_О. Через якийсь час програма запрацювала, але як і попередні рази, необхідно було почекати чергу.
У цьому банку прийом клієнтів абсолютно неорганізований. Наприклад, в касі можна виконати не всі операції, так само як і у менеджера і варто було б взяти на роботу особу, яка б розподіляла клієнтів і керувала б чергою. А то деякі стоять годину, а потім виявляється, що тут таку послугу не надають… А ще замовляєш якийсь продукт, і тобі його оформлюють як мінімум 30 хвилин замість того, щоб зробити це за хвилин 10, як роблять, зокрема, в тому ж Приватбанку.
І ще я абсолютно не розумію, чому пропонують відкривати поточний рахунок, з якого зняти неможливо і невідомо, коли можна буде зняти. Замість того, щоб оформити всім картки (коштує 5 грн/місяць, але в будь-який момент можна закрити) і скерувати до банкоматів, в яких, як виявилось потім, можна знімати до 5000 грн щодня (не так вже і мало), та ще й ніби через банкінг можна перерахувати будь-яку суму на рахунок в іншому банку. Тому, маючи, наприклад, картковий рахунок в Укрсиббанку, Ви практично маєте ті гроші “в кишені”. І після цього я вже не повернусь у відділення. Ось і все. Запропонуйте так зробити всім іншим і щодня кількість таких небажаних для вас клієнтів буде зменшуватись.
Болонський процес: Україна і Польща
Коли я навчався в Україні, так званий Болонський процес тільки починав впроваджуватись.
Як це все виглядало в Україні?
Якщо на першому курсі я мав справжні екзамени, а автоматично екзамен ставили лише деякі викладачі, до останнього курсу нам почали нараховувати відсотки за предмет і практично 99% предметів можна було здати, не пишучи екзамену. Тобто, за відвідуваність, контрольні роботи і т.д. нараховувались пункти, а потім сумувались і виходила сума. Якщо не згоден або не маєш 50% – йдеш на екзамен. Втім, студенти, які більш-менш нормально навчались, мали “автомат”. Тобто, працюючи сумлінно цілий семестр, в самому кінці можеш отримати нормальну оцінку і вже на сесії не турбуватись ні про що 
Тобто, основною метою впровадження “Болонського процесу” була саме модульна система, а не шкала оцінювання. Щоб не отримувати зайвого стресу на екзаменах, а мати спокій, навчаючись постійно.
А що ж у Польщі або Європі взагалі?
А коли я приїхав на навчання до Польщі, то тут проста шкала оцінювання 3-4-5 (правда трішки удосконалена, є ще 3+ і 4+) і звичайнісінькі екзамени, прямо як в СРСР І такі само кандидати наук і доктори наук (у них це називається доктор і доктор хабілітовани), а ніякий не PhD. Я навіть засумнівався, невже це країна ЄС невже вони беруть участь у Болнському процесі (в Україні це реалізовувалось краще).
Щодо інших країн ЄС не скажу нічого, але у різних країнах – різна шкала оцінювання. Так само як і звичайні екзамени мають місце
І найцікавіше в цьому всьому те, що вже скоро я маю екзамен і там дуже багато питань і це буде величезний стрес. І предмет цей тривав 1 рік (2 семестри). Що ж заважало давати контрольну хоча б після першого семестру (не кажу вже про кожну чверть). І наприклад, оцінкою за екзамен могла бути середня з 2-х або ж 4-х оцінок. Замість цього зіпхали все в купу і знову буде маленька трагедія (по 10 перездач, які чекають практично кожного, так мені сказали друзі, які вже здавали даний екзамен).
VAB банк починає виплачувати гроші!
Нарешті хоча б якісь новини від VAB банку. Почнуть виплачувати гроші з депозитів, які закінчились до 21 листопада 2014 року, а також з поточних та карткових рахунків (в мене є гроші на такому рахунку). Тому сподіваюсь, що все має пройти гладко і я все-таки заберу свої, хоча і невеликі кошти
Двояке відчуття
Україна-Польща, Польща-Україна. Досить часто останній час змінюю своє місце перебування і важко зрозуміти, де мені краще
В Польщі я знайшов багато друзів. Не сказав би, що сильно до них прив’язаний, але все ж вони для мене щось значать. Так я в Україні останній час дуже рідко, то практично втратив всіх друзів тут. Робив це, можна сказати, свідомо, адже відомо, що з часом все забувається, і якщо не спілкуєшся, то контакти втрачаються взагалі. Єдиним способом комунікації зі старими друзями є соціальні мережі, але хочу сказати, що вже давно ні з ким не переписувався і відновлювати зв’язок мабуть вже і немає сенсу 
Що мені подобається в Україні? Хоча заробляють тут мало, але і коштує все значно дешевше. Після Польщі ціни практично на все мене приємно дивують. Таке саме відчуття мають, наприклад, європейці, які приїжджають до Польщі. Що стосується всього іншого, то мало що змінюється з часом. Громадський транспорт поганої якості, дороги зруйновані, регулярні ремонти не проводяться і т.д. Бо, наприклад, в Катовіце, де я навчаюсь, все змінюється досить динамічно, і за тих 1,5 роки з того моменту, як я приїхав вперше, все змінилось колосально)
Але чи готовий я переїхати туди назавжди?
Все менше часу в мене залишається на роздуми. Роботу поки я не шукав, але судячи з відгуків моїх друзів, знайти що-небудь із зарплатою 1,5 тис. злотих там можна (більше 8 тис. грн, якщо перевести на наші гроші).
Але потрібно розуміти, що гуртожиток коштує 400 зл, і це ціна лише для студентів, для інших – доплата, здається 150зл. То в сумі виходить зовсім нецікаво, враховуючи, що умови не найкращі (це ціна за місце в кімнаті для 2-х осіб).
Якщо ж знімати житло особисто для себе, то потрібно лічити на 1000 злотих як мінімум. І залишається після цього зовсім мало Хіба що знімати квартиру разом з друзями, але ж все життя так жити не будеш. Тому потрібно буде шукати більш високооплачувану роботу, думаю це досить складно.
А взагалі в мене плани такі. Закінчити університет. Потім повернутись в Україну на літо, а вже з наступного навчального року відкрити новий напрямок навчання, і або навчатись, або ж шукати одразу роботу. І перший час жити в гуртожитку.
Але ще потрібно все здати і написати магістерську роботу. Це для мене буде ой як непросто. А ще 10 лютого маю досить складний екзамен, який мало осіб здає в першому терміні. Чи зможу я відшукати таку мотивацію, щоб поборотись і здати з першого разу? Не знаю, але сподіваюсь, що натхнення прийде. Час летить досить швидко і вдома мені не дуже хочеться вчитись…
Яка ж буде моя подальша доля, зрозумієте з наступних моїх записів. Буду сподіватись, що все буде добре. А Вам теж бажаю успіхів і всього найкращого 
Навчання у Польщі. Частина 3
Оскільки я вже майже 1,5 року навчаюсь в Польщі, то вже можу поділитись деякими враженнями, хорошими і не дуже. Спробую пояснити все по пунктам.
1. Об’єктивність.
Багато викладачів абсолютно суб’єктивні і рівень знань не значить нічого. Когось вони люблять, когось ні.
Наприклад, був екзамен. В кабінет до викладача входило 2 особи – одна готується, одна відповідає. Якась дівчина списувала буквально з книжки і викладач “закрила на це очі”, оскільки важко не помітити, що хтось списує, коли в кабінеті лише 2 особи. Як виявилось потім, та дівчина була в теплих стосунках з викладачем, крім того – це був її майбутній керівник магістерської роботи. У мене ситуація з цим екзаменом склалась трохи інакше. На моїй загальній спеціальності є 5 спеціалізацій, відповідно і 5 груп. З моєї групи той екзамен здало лише 2 особи, далеко не найкращі особи, можна сказати просто сподобались викладачці) А з групи, яка була на тій самій спеціалізації, на якій і викладач, здала майже на 100%. Тобто, суб’єктивність зашкалює. З іншими предметами траплялись теж подібні ситуації.
2. Заохочення (стипендія).
Більшість студентів отримують тільки соціальну стипендію, яка не залежить від оцінок. Тобто, немає жодної мотивації навчатись добре, практично немає.
Щоб отримати стипендію наукову, декана, ректора, міністра, потрібно писати статті і мати середній бал не менше 4,5. А ще потрібно здавати всі екзамени з першого разу. На моїй спеціальності, геології, таке практично неможливо, а ось на географії, де навчатись значно легше, і стипендію отримати значно легше.
Така маленька примітка: я таких стипендій отримувати не можу, оскільки я вже отримую стипендію Уряду Польщі. Звучить гордо, а сума то всього 900 зл. Більшість студентів отримують соціальну більшу.
Отже, стипендія міністра у Польщі складає 12 тис. злотих одним платежем). І отримали цю стипендію далеко не найкращі студенти, я б сказав би навіть середні на простіших напрямках навчання, ніж у мене. Подивившись на їхні статті, я не побачив якихось екстра досягнень і взагалі побачив в тому мало сенсу.
Більше того, є такі студенти, які ходять до декана, відмовляються від тих предметів, на яких потенційно складно отримати хорошу оцінку, а вибирають найлегші. Тобто, крутять так, аби дістати бажаний середній бал. Студенти дійсно “шарящі” не отримують практично нічого, та ще й мають низький середній бал.
Якихось олімпіад чи чогось подібного я тут не зустрічав, хоча очевидно, що має бути щось подібне. І вже за такі речі давти премії такого розміру, а не практично просто так і кому попало.
3. Методика викладання і анкетування.
Дуже часто перед початком занять проводять анкетування (анонімне). Потрібно оцінити викладача в шкалі від 1 до 5. Тобто, роблять вигляд, що думка студентів для них важлива, хоча сумніваюсь, що результати цих опитувань на щось впливають. Так, показуха для студентів.
А про саму методику викладання я вже говорив раніше. Сьогодні викладач говорить одне, завтра інше, післязавтра десяте. Багато хто боїться його конкретно запитати, та і навіть, якщо питаєш, важко зрозуміти, чого він хоче.
Жодних методичок ніхто і не збирається робити, принаймні в мене таке відчуття. Кожен повинен ніби все розуміти сам, але насправді все далеко не так. Кожен мало розуміє, що повинен робити, та і за 1,5 роки мене мало чого навчили.
І це при тому, що вуз державний і далеко не найгірший. А що вже й казати про т.звані “Вищі школи”.