Перейти до вмісту

10 липня 2012

2

Чи потрібно бути щасливим?

Для кожного “щастя” звучить по-різному.
Для когось – це гроші, для когось – друзі або сім’я, дехто щасливий від високих досягнень у спорті або наукових досягнень.

Так ось, часто чиєсь життя нам здається більш яскравим ніж наше, але ж це ще нічого не означає. Так, мабуть потрібно орієнтуватись саме на таких людей, але насправді не все в житті виходить, так як ти того хочеш :)

Щастя заключається в тому, що ти задоволений тим чим є, насправді це не так легко, як здається на перший погляд. Діти готові радіти життю просто так, любити також мабуть просто так, але з часом чомусь все змінюється. Наприклад коли починається соціалізація в суспільстві. В школі це було не так помітно – особливої різниці не було між бідними і багатими (принаймні у мене), або може поки не звертав на те уваги. Та й власне, у кого в батьків є гроші, той навчається не в простій школі, а в спеціальній, часто навіть за кордоном.

А от в університеті все по-іншому. Дехто одразу приїжджає на авто, потенційно дивишся, оцінюєш свої шанси і думаєш, що навіть за 5-10 років не купиш собі такого. Здається, навіщо йому ще й навчатись. Я й сам не знаю :) У таких людей втрачається мотивація навчатись або самовдоскналюватись, але це їм особливо і не потрібно. Проблема в іншому – ті, хто дійсно чогось хоче, може просто не реалізувати себе.

Я помітив цікаву тенденцію, краще всього влаштовуються ті, в кого сімейний бізнес, власне батьки займались – потім ти займаєшся і т.д. Можна сказати в такому випадку батьки дарують тобі роботу. Іноді навіть робити нічого особливо не треба. Зате потім розповідають, як тяжко вони працюють, і що на авто вони заробили самі=)

Я не скажу, що самому досягнути чогось нереально. Безглуздо так казати. Я відчуваю, що є сили ще щосб зробити, хоча далі і далі розчаровуюсь. Час проходить, а в мене нічого поки не виходить. Так, моржна бути задоволеним тим що є, але всеодно треба прагнути чогось, десь якийсь шанс і має з’явитись. Власне, поки живеш, надію втрачати рано.

Ще цікава особливість українського менталітету – автоматично заспокоюєшся, якщо дізнаєшся, що у інших (наприклад знайомих) ситуація не краща. На їхньому фоні ти заробляєш багато, і це ніби якось впевненості додає (умовно кажучи).

Така уже ситуація склалась зараз, що ніхто вже і не вірить, що можна заробити без стартового капіталу або без зв’язків на нормальне авто, будинок і т.д. Можливо так і є, що скажете?
Я ж пропоную бути задоволеним поки тим що є (сильно не розчаровуватись), десь віднайти якусь мотивацію – і робити те, що подобається. А успіх прийде з часом, обов’язково. Не здавайтесь!

Дізнайтеся більше з Моє життя
  1. Akceptor
    10 Лип 2012

    Друже, щастя не тільки у матеріальних цінностях (хоча, правду кажучи, гроші дуже допомагають самореалізуватися). Не кожному потрібне дороге авто, не кожному треба престижної роботи.
    Рано чи пізно, ситуація виправиться (не факт, що ми доживемо до цього моменту, але виправиться).

    Тим часом, хочу ще одну річ сказати. З того часу, як ми з тобою, так би мовити, заочно познайомилися; як я почав читати твій блог (вже й не пригадаю коли це було) – він суттєво набрав плюсів. Читати стає цікавіше дедалі, багато корисної інформації, так тримати.
    Просто щоб ти знав – молодець!

    Відповіcти
    • 11 Лип 2012

      Ну мені подобається водити авто) Їжджу рідко – але подобається. Хотів би собі нормальне – треба працювати в цьому напрямку. І будинок хочу. Треба ж якісь мрії мати ;)

      Відповіcти

Поділіться своїми думками, залишіть коментар!

Примітка: HTML не допускається. Вашу адресу електронної пошти ніколи не буде опубліковано.

Підписатися на коментарі