Чому ми загубили мову?
Нещодавно я повернувся додому, так як маю невеличкі канікули.
Повернувся я з Польщі, де практично 99,9% мешканців спілкуються однією мовою – польською. Якщо ти чуєш українську, російську, англійську або якусь іншу – знай, це іноземець і аж ніяк не поляк.
Не розумію як, але полякам справді вдалось зберегти свою мову не зважаючи ні на що. Під впливом німецької, російської з польською мовою нічого не сталось. Я сам намагаюсь більше контактувати з поляками та європейцями, а не з колегами з СНД. Це дозволяє мені удосконалювати мою польську та англійську. Але українська всеодно для мене завжди була і залишається бути рідною.
І ось я йду вулицями Житомира і сподіваюсь почути свою рідну мову. Прислухаюсь до однієї особи, другої, третьої, десятої. Прогулюючись по центру міста, я, на жаль, ЖОДНОГО разу не почув української мови. Прийшов у спортзал. Чоловік 10 – і всі знову ж таки балакають саме російською. Всі спілкуються російською, а потім намагаються вважати себе українцями. Аби не сталося так, як в Білорусі. Тільки один мій знайомий із Білорусі спілкується білоруською, він же і розповідав, що приблизно 1-2% білорусів спілкуються рідною, якщо це так можна назвати, мовою. Зрозуміло, що за зовсім короткий час там залишиться тільки російська і жодної іншої.
Що стосується України, то ситуація теж не з найкращих. Очевидно, що всі проблеми теж зв’язані з мовою. Людям нав’язуються стереотипи. Мовляв, Вам заборонять російську мову, але в кінцевому випадку відбувається масова русифікація. Телебачення, радіо, газети, книжки – у всьому більший відсоток російського продукту.
Я намагаюсь не реагувати на це, але мені вкрай неприємно.
А українці за кордоном в значно більшій мірі зберігають українську мову, ніж ми, українці. Хоча я і писав раніше про діаспору в Гданську, де українська мова практично втрачена, але люди теж вважають себе українцями.
Борислав Розенблат – житомирський “волонтер” і “благодійник”
Ще кілька тижнів тому я і не знав взагалі, хто такий Борислав Розенблат. Почали з’являтись сіті-лайти з рекламою, а згодом його почали піарити як в інтернеті, так і на телебаченні. Особисто я до нього ставлюсь нейтрально, оскільки, будучи житомирянином, вперше його чую саме зараз. Реклама в інтернеті (на новинних житомирських сайтах) взагалі мене обурила.
Так звані “згадки” про нього не відмічені, як рекламні матеріали, а є простими новинами. Я називаю такі новини “джинса”. Втім, оцініть самі.
Борислав Розенблат балотується від партії президента по Житомирському мажоритарному округу – новина на Житомир.інфо, – зауважте, не рекламна, а тільки пов’язана з Виборами до Верховної Ради.. В мене виходить, теж стаття пов’язана з виборами))
Особливо порадував відеорепортаж:
Ось така новина, якщо придивитесь, то вона в точності повторює статтю на Житомир.інфо))) І також дивно, але позначки – реклама я не знайшов.
Не вмикають опалення
Не знаю як у вас, але у мене і досі немає опалення в квартирі. Це при тому, що останній тиждень температура опускається десь до 5 градусів. Зараз взагалі показує 3 градуси. Навіть просто сидіти холодно, а спати потрібно лягати повністю одягненим.
Все було б нічого, але ж за опалення ми сплачуємо цілий рік (в зимовий період більше, в літній менше). Що заважало тиждень назад увімкнути опалення, як і роблять в цивілізованих країнах. В нас же почнуть “чухатись” лише завтра.
До цього всього я ще й трохи захворів, можливо і через те, що вночі холодно, а у нас не палять 
Як я робив переклад в житомирському бюро
Назву фірми, звичайно, казати не буду, так як мені повернули всі кошти, а також обіцяли “покарати” перекладача, але історію зобов’язаний розказати іншим. До слова, ця “контора” – одна з найбільш популярних в Житомирі, активно рекламується навіть по ТВ.
Отже, з чого все почалось? Як тільки я зробив апостиль і забрав свій диплом, одразу постало питання, де його можна перекласти на польську мову.
Друзі мені порекомендували одну із агенцій, де зробити краще і я пішов.
Одразу сказав, що мені потрібно зробити переклад, який би підійшов для польського вузу. Мовляв, треба нотаріальне посвідчення, запитав чи робили вже таке і чи все буде нормально. Мені відповіли, звичайно все буде добре (хоча далі я дізнався про те, що вони знали – такий переклад не підходить). Я чомусь одразу погодився, навіть не попросивши сертифікату перекладача та необхідних документів. Ну квитанцію взяв.
На наступний день прийшов забирати. Переклад диплом+додаток+медична довідка + нотаріальне завірення – це все обійшлось мені в 230 грн. Я заплатив, ніби все нормально. Хоча і подивився, що нотаріальне посвідчення українською мовою, а як його прочитають поляки?
Та вся біда була абсолютно не в цьому. Мій переклад у вузі просто не прийняли, причому частково я сам винен, адже більшість вузів каже – одразу робіть переклад у присяжних перекладачів в Польщі. Нотаріальне засвідчення в Україні – мається на увазі засвідчення в консульстві, яке коштує чи то 45, чи 65 євро за документ чи за сторінку (всі кажуть різні цифри). Але я одразу можу сказати – дешевше поїхати навіть в Польщу і зробити переклад там, аніж платити шалені гроші на місці.
Отже, мій переклад не прийняли, і я був дуже сильно розчарований. Почав шукати помилки в тексті перекладу, знайшов в одному документі, в іншому – прийшов в бюро перекладів, “натиснув” на них і почав вимагати повернути частково гроші (в перший день я знайшов помилку лише в одному документі). Звичайно, мені одразу відмовились повернути навіть частково, забрали один із документів. Але на наступний день я знайшов помилку в іншому документі, отже переклад був абсолютно неякісний. Тому ще через один день я попросив повернути всі кошти, крім цього уже майже пішов в “Центр захисту споживачів”. Але до цього справа не дійшла, мені повернули абсолютно все і вибачились, але далеко не факт, що перекладач (та ще й нотаріус, що його завіряє) перестав у них працювати. Втім, це вже мене не сильно цікавить. Бачите, я навіть назву фірми не розголошую).
Отже, висновок такий, особливо для тих, хто подає документи в польський вуз. В Україні робити переклад просто не можна, так як він не тільки низької якості, а він ще й попросту не підходить…
Подача документів на польську візу в Житомирі. День подачі
Перед тим, як читати даний допис, обов’язково прочитайте попередній, в якому я писав безпосередньо про процес підготовки до подачі документів.
30 травня я зареєструвався через кол-центр (як виявилось, це єдиний спосіб зареєструватись) аж на 11 червня на 8-30 ранку.
В день подачі прийшов за 10 хвилин, і вже була черга чоловік 10. Але, як виявилось – подавати все досить швидко. Особливо мені з Картою Поляка навіть не потрібно запрошень і страховки. Не розумію, чому я так довго очікував )
Мене перевірили по списку, чи я зареєстрований, хоча колосального напливу клієнтів я не побачив, могли б і без реєстрації оформлювати… Може просто потрібно стояти і чекати, поки всі здадуть документи, і одразу підійти без черги. Але черга може бути цілий день, тобто обслуговують в першому порядку тих, хто зареєструвався через кол-центр.
Отже, я показав всі документи, після цього мені видали квитанцію на оплату в Кредобанку. Як виявилось, до нього ще потрібно іти одну зупинку, не могли б якось приймати оплату одразу на місці? Банк працює з 9-00, тож довелось хвилин 15 чекати. Теж все так продумано.
Після оплати в сумі 205 грн я повернувся назад у візовий центр, і консультант заповнила на комп’ютері візову анкету – займає буквально кілька хвилин. Я передивився, чи все правильно там, на цьому і все.
Тож раджу Вам реєструватись завчасно, щоб потім не псувати нерви.
В самому кінці мені видали квитанцію, на якій зазначено номер, по якому можна буде відслідковувати, коли віза буде готова. Як мені повідомили, вона має бути готова 19 червня (я подавав 11-го). Тобто, приблизно тиждень іде на виготовлення візи. В день, коли віза буде готова, має прийти сповіщення по SMS. Я відкривав національну візу на рік (з Картою Поляка), яка дозволяє перебувати до 90 днів на півроку в шенген-зоні. Хоч якийсь позитив!
До цього всього мені видали анкету, в якій необхідно було оцінити якість послуг. Звичайно, що я написав все, так як є. Про те, що реєстрація через сайт не працює і мабуть, ніколи і не працювала. Про те, що в кол-центр додзвонитись просто нереально, потрібно дзвонити лише в 8 ранку. Та й очікувати 2 тижні, щоб тільки подати (або казали приходити кожного дня, може пощастить подати без черги – просто супер). Та і, знову ж таки, платити гроші за візу (точніше за послуги візового центру, а дехто ще й платить 35 євро за саму візу), яка має бути безкоштовною. Скажете мені, їхати у Вінницю, і оформлювати там на місці? Там взагалі черги на 3 місяці вперед. Я думав, вся суть візових центрів у тому, що там можна просто прийти і подати, відповідно за це і платити 205 грн.
Як виявилось, це зовсім не так…