Гол Луїса Адріано Нордшелланду. Ліга Чемпіонів. Відео
Сьогодні в матчі Ліги Чемпіонів Нордшелланд – Шахтар сталась прикра ситуація: гравець Шахтаря, Луїс Адріано, вчинив, м’яко кажучи, не дуже гарно. Розігрувався спірний удар, м’яч вибивав Вілліан, віддаючи круглого воротареві суперників. Але тут нападник Шахтаря Луїс Адріано перехопив м’яча, при тому, що двоє захисників стояло, абсолютно не рухаючись, так само як і воротар суперників. Потім протягом всього матчу в сторону Адріано і партнерів лунав свист, навіть вмикали сирену=)
Доречі, Шахтар міг виправитись – і пропустити гол спеціально, або зробити автогол, але цього теж не було зроблено. А це означає якраз, що винен не один гравець, а вся команда. Ставлять під сумнів репутацію як свою, так і України, яку представляють. І тут кінцевий результат матчу не дуже важливий. Адже суперник навряд чи на щось розраховував. Шахтар, без сумнівів, і так виграв би без проблем, навіщо було таке робити?
Проміжні результати – пауерліфтинг
В понеділок в жимі лежачи взяв 120 кг, в середу станова тяга – 220 кг. Як сказати, взяв на межі. Тобто – це критичний максимальний результат. Завтра буду пробувати присідати на раз. Норма КМС в УБФП (Українська Бездопінгова Федерація Пауерліфтингу) – 550 кг. Тобто з такими попередніми результатами присідати треба 220 кг, що абсолютно нереально для мене. Тому поки і близько ні на що не претендую. Але результати поступово ростуть, що не може не радувати.
Спорт: чому немає фінансування?
Так виходить в останній час, що займатись спортом – досить дорого. Звичайно, йдеться не про спорт для себе, а про спорт з претензією на майбутні виступи на змаганнях. Ти витрачаєш свій час, нерви, зусилля, гроші, та ще й плати потім за змагання. Можливо, організатори погано шукають спонсорів, а можливо, просто хочуть заробити.
Колись займався шахами – виступав на міських змаганнях (в ДЮСШ). На міських змаганнях все було безкоштовно, але і призів ніяких не отримував, крім грамот. Ніби була можливість поїхати за кордон – в Польщу, але в останній момент все зірвалось, не було фінансування… Навіть оформив проїзний документ, який так і не використав.
Далі – тільки виступи на міських/обласних змаганнях. Далеко на цьому не заїдеш. А поїхати в якесь інше місто на змагання, на кілька днів за власні кошти – досить дорого. Так, якщо в тебе феноменальні результати, можна буде знайти спонсора, але це теж дуже складно. Власне, на обласних змаганнях все дійшло до того, що кожен учасник платив внесок, а потім це все розподілялось між призерами. Що цікаво, ніяких додаткових призів не було. Можливо, погано шукали спонсорів, але я думаю, що держава повинна також частково фінансувати. Навіть дійшло до того, що чемпіон області мав їхати на всеукраїнські змагання частково за свої гроші. Коротше кажучи, досить безперспективний спорт…
Далі про інший спорт – пауерліфтинг. Тренажерний зал зараз коштує досить дорого. Від 100 грн і навіть до 500 грн на місяць (якщо хочеш нормальні умови). Можна шукати так звані “підвальні качалки” або є безкоштовні зали (типу в Києві в гідропарку або в університетах). Ну нехай в середньому візьмемо 200 грн в місяць. А ще хочеться, для кращих результатів, нормально харчуватись. Наприклад, на їжу треба буде витрачати в два рази більше, ніж раніше, якщо Ви тренуєтесь. Дехто взагалі “вбухує” купу грошей в спортивну фармакологію, який з цього сенс – важко зрозуміти, адже “чемпіонами” стають одиниці, та й навіть на українських змаганнях призові або відсутні взагалі, або мізерні…
Ну ось, плануються змагання у нас в місті, і там внесок 100 грн. Ну, потрібно на зарплату суддям, оренду залу (хоча може і проводиться це все безкоштовно – адже це реклама залу), і все? Ніякого допінг-контролю і близько не буде. Хоча, можливо ці гроші підуть далі, і в кінцевому результаті потраплять на Чемпіонат України. І що цікаво, ніби і спонсори є, але часто приз – це лише банка протеїну в кращому випадку, не більше того
Тобто, що виходить? Витрачай час, тренуйся, вкладай гроші, а потім ше й плати за змагання? Мабуть, заробляти спортом взагалі неможливо.
Яскравий приклад бачу на свої очі: колишній спортсмен, призер міжнародних змагань, став просто ніким. Купує в магазині пляшку пива і все Ось і весь спорт. Вже, здається, він не виступає. Не бачу в очах його якоїсь радості і не бачу його успішним.
Так, в кращому випадку виділяють кошти, і спортсмени можуть поїхати на змагання, але не більше того. Ніяких призових часто і близько не передбачається. Просто покриваються витрати.
Учитель фізкультури
Він зробив для мене більше, ніж всі інші викладачі разом взяті. Він навчив мене бути сильним.
Сьогодні я випадково був в університеті (чому – можливо напишу потім).
Зайшов на бруси. Ну і там зустрів цього викладача знову.
Якийсь студент казав: “Я не можу зробити ні разу”. (Я побачив в ньому себе).
І тут я постав – як живий приклад. Не робив на брусах жодного разу, не підтягувався жодного разу. На першому курсі я був зовсім слабкий. А зараз став сильніший за інших. Не тільки фізично, а й духовно.
Зараз би всі нормативи здав на “п’ятірку”, ще й з запасом.
Мав би подякувати викладачу, але він сам розуміє, що зі своєю функцію він справився на всі 100%. Це безцінно.
Як же все відбувалось?
На перший курс я прийшов взагалі – ні підтягнутись, ні віджатись нормально, на брусах теж ні разу не міг зробити.
Шукав якусь довідку, щоб типу була спец-група. Але він також на те не купився.
Для початку, він сказав: “Потрібно, щоб був прогрес.” Не обов’язково підтягуватись по 20 разів. Від сесії до сесії я почав додавати. Я почав бігати! Адже вирішувалась доля стипендії.
Ну от, на якомусь, здається, третьому курсі, трапилась цікава ситуації.
З мене вимагалось підтягнутись 11 разів, але я так і не зміг, лише 10. Але вчитель всеодно поставив мені відмінно, адже цього мені не вистачало до підвищеної стипендії. Типу авансом.
Я виправдав сподівання, мені просто був потрібен час. Ну і сила волі звичайно. І зупинятись я не буду Нещодавно підтягнувся 18 разів, а на брусах роблю не менше 20.
Звичайно, все завдяки учителю фізкультури…
Підтягнувся 18 разів
Можливо потім зніму на відео, якщо вийду на результат 20 разів.
Вчора йшов додому і вирішив трохи попідтягуватись.
Було як ніколи легко, адже тиждень я відпочивав (хворів), але, як би то не звучало дивно – відновився.
Тепер мій рекорд 18 разів (власна вага 93 кг).
Наголошую, я перед собою не ставлю чіткої мети підтягуватись більше, але, тренуючись в залі, ростуть не тільки силові показники, а й результати в підтягуванні/брусах. Тобто, можна сказати, що зі своєю вагою я працюю теж нормально. Також включаю на тренуваннях кардіо – бігаю на доріжці, планую також бігати зранку (вже довго – не можу зібратись!). Поки ніби все! Спорт – це круто!