Безвізовий режим
Все більше і більше з екранів телевізорів нас намагаються впевнити, що безвізовий режим з ЄС вже дуже близько, залишилось лише кілька місяців.
Але щоб була можливість виконати євроінтеграцію, потрібно зробити наступні кроки (постараюсь описати те, що мене найбільше турбує):
1. Алкоголь і сигарети. Цигарки в Польщі коштують в 3-4 рази дорожче, ніж в Україні. Алкоголь – практично в 2 рази. Зрозуміло, що чим далі в Європу – ціни ще більші. Щоб отримати безвізовий режим, ціни треба щонайменше підрівняти до польських.
2. Ціни на продукти. Очевидно, що в Україні і ціни на продукти теж значно менші, ніж в Європі. Особливо після зростання курсу долара. Відповідно, ціни потрібно підвищити до європейських.
3. Автомобілі. Ввозити авто старше 5-ти років вже заборонили, хоча в тій же Польщі старих авто, мабуть, ще більше, ніж в Україні. Замість того, щоб зняти всі податки на ввезення авто, вони знімаються лише частково, а різниці в ціні нових авто практично вже немає. Тому привозити авто з Європи в Україну практично немає сенсу.
4.Стандарти життя. Перше, що кидається у вічі, заробітна платня. Ні, у нас вона не зовсім така маленька, як насправді. На вулиці багато дорогих автомобілів, напевно куплено не з офіційних доходів. Просто всі гроші в тіні. Ось в цьому проблема. Потрібно вивести гроші з тіні – тобто зменшити податки. Але далеко не факт, що всі вийдуть з тіні – у нас перестали довіряти керівництву країни. І далеко не всі впевнені, що податки підуть у правильне русло. Чому? Про це буду писати далі.
5.Транспорт, дороги, авто і залізничні вокзали, ремонти вулиць.
Найбільше мене пригнічує те, що з часом у нас нічого не змінюється. Недолугі маршрутки на вулицях. Замість них мали бути автобуси, трамваї і тролейбуси. Оскільки від Європи відстаємо дуже і дуже сильно, варто купувати вживаний транспорт з Європи. Доречі, в Житомирі є такий досвід – купили старі тролейбуси Skoda, які досі в хорошому стані і в порівнянні з радянськими просто космос. Так само можна купити трамваї і автобуси. Наскільки я знаю, хороші транспортні засоби роблять у Львові, наприклад, і трамваї, і тролейбуси. Чомусь в Житомирі лише кілька тролейбусів ЛАЗ 
Не розумію, чому не купити їх більше.
Отже, якщо буде куплено новий транспорт, очевидно, ціни здорожчають. Потрібно зрозуміти, що якість послуг може підвищитись тільки разом з ціною.
Вже досить давно я не бачив якісного ремонту доріг. Дороги в Україні перестали ремонтувати взагалі, хоча це нагальна проблема.
Що стосується вокзалів, це окреме питання. Туристи, приїжджаючи до України, просто в шоці від їх стану. Наприклад, залізничний вокзал у Львові просто трагічний: купа бомжів, фріків, смердючих, божевільних і психічно хворих людей. Розеток – обмаль. Безкоштовного Wi-Fi- взагалі немає і близько. Туалети в жахливому стані, мабуть ліпше вже ходити просто на вулиці. Таке знаєте, замість унітазів – дірочки, як було до нашої ери :D Соромно навіть про це і казати.
Якщо ж говорити про ремонт вулиць і порівняти, наприклад Житомир (Україна) і Катовіце (Польща), то в Україні за останні 5 років практично нічого не змінилось, в Катовіце – колосальні зміни центральної площі, відкриття нових закладів, наприклад міжнародний конгресовий центр або ж приміщення польського державного оркестру. Я всі зміни бачив на власні очі, тому і пишу саме про це 
6. ДАІ, міліція і поліція. ДАІ потрібно давно ліквідувати, як і міліцію. Сподіваюсь, зі зміною міліції на поліцію змінилась не тільки назва, а і рівень поліцейських. Тобто, вони повинні отримувати досить високу зарплатню, щоб не було спокуси брати хабарі. Крім того, має бути хороша фізична підготовка працівників і хороші поліцейські автомобілі.
7. Хабарництво. Хабарництво – найбільша проблема з усіх. Низький рівень життя змушує платити хабарі. Щиро кажучи, в університеті у мене був такий викладач, який просто без сорому вимагав хабарі від всіх, ставлячи оцінку на підставі інших оцінок, тобто, що кому потрібно. І це тільки один приклад. Взагалі, в університеті хабарництво процвітало, але схема була трохи іншою. Ніхто не давав гроші напряму. А через знайомих. Втім, не сказав би, що рівень університету від цього ставав набагато гірший. Я здавав все без хабарів. Дати ДАІ-шнику хабар – взагалі звична справа для українців, оскільки можна заплатити в 2 рази менше, ніж реальний штраф. Впевнений, 90% працівників ДАІ візьмуть хабар, бо мають досить низьку зарплату.
Взагалі це все, що одразу спало мені на думку, але мабуть, будуть наступні статті на цю тему. Оцінюю шанси на безвізовий режим невеликими на даний момент, а вступ до ЄС – нереальним протягом наступних 10 років. Хотів би помилятись, але факти підтверджують, що у нас практично нічого не робиться для того, щоб рухатись далі.
Адаптація в Польщі
Хоча я вже 3й рік живу в Польщі, моя адаптація і далі триває. Спілкуюсь польською щоразу краще, мало хто помічає взагалі, що я з України.
Але багато українців, навіть живучи по 4 роки в Польщі, і досі спілкуються дуже і дуже погано. Найчастіше, це російськомовні українці, акцент у яких сильно відчутний і практично неможливо його позбутись. Крім того, в спілкуванні з поляками у них час від часу трапляються російські слова.
Чому ж так сталося? Існує певне коло спілкування. Від українців в Польщі я “позбувся” давно, адже це питання адаптації в іншій країні. Спілкуватись українською я можу і вдома, в цьому немає жодної проблеми. Тим більше, досить маленька ймовірність того, що я почну її забувати, адже все життя спілкувався лише українською. Так, в мене багато українських друзів там, але польських все-таки більше.
В останній час взагалі почав знайомитись з іноземцями і відповідно, ми спілкуємось англійською. Це чудова можливість покращити свій рівень англійської. Серед знайомих – іспанці, португальці, турки, німці, греки, тому можна вивчати будь-яку мову, адже практика найбільш необхідна при вивченні мови.
Так, більшість іноземців з ЄС приїжджають максимально на рік, тому ніякої адаптації вони не потребують. Їх можна зрозуміти.
Але, наприклад, я, хотів би залишитись довше. Тому і повинен спілкуватись польською щоразу краще
А з українцями теж польською? – запитаєте мене. Якщо в певному товаристві є поляки, я буду спілкуватись польською навіть з українцем, щоб всі могли зрозуміти. Якщо в товаристві буде той, хто не розуміє ані польської, ані українською, я буду спілкуватись англійською. На жаль, багато моїх друзів так не роблять і часами безглуздо сидіти і слухати, як спілкуються іспанською або турецькою, і нічого не розуміти.
Тому, радив би по прибутті в Польщу одразу шукати польських знайомих, намагатись проводити більше часу з ними. В такому випадку Ваша адаптація буде проходити значно швидше і за короткий час Ви не будете відчувати жодного дискомфорту при спілкуванні з поляками.
Allegro погрожує подати в суд за 60 злотих
Хочу поділитись враженнями від роботи на польському аукціоні Allegro.
Я вже досить давно зареєстрований там як покупець, і десь півроку тому я почав працювати там як продавець.
Очевидно, що комісії за продаж досить великі, але я постійно платив ці відсотки. Коли ж я продав 2 останні речі і вирішив закінчити співпрацю з Allegro, то відповідно не заплатив комісію і мій профіль заблокували.
Думаю, якщо мені потрібно буде продавати щось знову, тільки тоді я знову поповню рахунок.
Але мені почали нараховувати відсотки на відсотки, крім того постійно писати на пошту і дзвонити з погрозами подати в суд і т.д.
Але ж я не поляк, і адреса зазначена українська. Що мені можуть зробити? Абсолютно нічого. Дзвонять, щоб я надав свої персональні дані через телефон, я відмовився. Але не перестають писати на пошту і дзвонити теж. Але який в цьому сенс? Мали просто заблокувати без можливості створення нового акаунту і все. Якщо мені буде потрібно знову використовувати цей майданчик, я заплачу. Ось і все.
Польща-Україна. Найгірша поїздка в житті
Цього разу повернення з Польщі було просто трагічним. До Кракова дістався досить швидко, все було як обіцяно.
Проблеми почались з поїздки Краків-Перемишль. Місць на цей потяг вже не було, багато людей сиділи просто на підлозі. До цього всього потяг цей прибув до Перемишля з запізненням.
І тут почався цирк. Близько 100 людей, і всі хотіли поїхати в один момент. Відповідно, приїхав спеціальний автобус, який і забрав всіх пасажирів. На щастя, для всіх були сидячі місця, хоча і через кілька зупинок практично не було місця, а водій і далі підбирав пасажирів.
Трагедія продовжилась на кордоні, коли польський прикордонник – жінка почала питати кожного, де був, скільки часу, для чого, замість того, щоб пропустити всіх, оскільки зібрався практично натовп.
Крім цього, там було два пункти пропуску, один для українців, а інший для громадян ЄС. Так ось, ніхто не розумів, чи пропускають всіх через пункт для громадян ЄС і вийшло так, що частина чекала по 2 години, а хтось пішов через інший пункт і пройшов одразу. Ідіотизм повний, до того ж працівники на митниці могли голосно оголосити, що діють 2 пункти і запрошуємо всіх.
На щастя, в українському пункті пропуску взагалі нічого не перевіряли :D
Коли я перейшов кордон, я вже розумів, що сісти на маршрутку до Львова практично неможливо. Знову купа бажаючих і практично немає місця. Водій спочатку почав впускати всіх по квитках, потім тих, хто платив готівкою. Але почали сідати і такі, хто не платив))) Я сам почав їх не пускати. Коротше кажучи їхав в позиції стоячи з усіх боків обтиснутий іншими. Очевидно, що на наступних зупинках досідали ще, а водій до цього всього ще й вимкнув світло) Ситуація така: темно, тісно, всі з багажами, і так близько 2х годин. Я думав, що не витримаю цього.
Отже, виїхавши з Катовіц о 9й годині, я був у Львові десь о 19й. Пішов собі спокійно на автовокзал, купив білет на 22-15, на якому було написано 22-45. Але касир сказала мені, що це неважливо. Білет коштував 196 грн. Втім за 15 хвилин до приїзду планованого автобусу, мені сказали, що він запізнюється на годину. О 23й годині автовокзал зачинили, але автобус і далі не прийшов. Як і всі інші, хто чекав на даний автобус, я пішов в сторону залізничного вокзалу, там і була зупинка автобусу. Я собі сів, все ок. І тут водій говорить мені: це не той квиток, тобі його не мали продавати. Очевидно, я одразу побіг до каси, і мені повернули гроші. (Залишатися у Львові і потім “судитися” в мене навіть не було бажання, оскільки я хотів тільки якнайшвидше бути вдома.)
Отже, водій мені сказав, що я жодного транспорту до Житомира не знайду, і запропонував поїхати маршруткою. Але ціна чомусь була не 196 грн, а 230 грн. Відповідно, жодного білету мені ніхто не дав, і жодної страховки не було. Що цікаво, 196 грн білет коштував при купівлі через касу, з чого 30 грн – станційний збір. Тобто, реальна ціна за білет при купівлі з рук – 166 грн.
Доречі, цікавинка. Минулого разу той самий водій пропонував мені білет дорожче, але я купив в касі дешевше. Тобто, нахабно бере “на руки” більше, ніж мало бути.
І ще додам. Вкінці-кінців, автобус поїхав на 2 години пізніше від запланованого часу. Тому що водій набирав пасажирів без білетів, і ніяк не міг розподілити місця.
Ну і врешті-решт о 6й ранку я був вдома.
Отже, під час свят рекомендую Вам їхати або автобусом, або ж через blablacar. Варіант з пішим переходом розглядати не рекомендую.
Як знайти роботу в Польщі?
Головна проблема для мене зараз – це не написання диплому, який я маю захищати в вересні, а саме пошук роботи.
Яким чином шукати роботу в Польщі? Існує безліч сайтів, на яких можна висилати резюме до необхідних роботодавців. Так ось, проблема в тому, що на мене навіть не реагують, навіть не запросили на співбесіду жодного разу, хоча висилав безліч разів. Навіть одного разу робив такий експеримент – вислав резюме точно таке само, як і поляк, йому дзвонили, мені – ні. Можливо, відлякує те, що громадянство – українське. Та і диплом – теж, адже польського диплому я ще не маю (хоча це і моя проблема теж, бо міг би в червні вже захиститись). Висилав резюме навіть вже на такі вакансії, як продавець і т.д.
Тому я вирішив, що великого сенсу в тих різних сайтах немає. Потрібно або шукати на місці, наприклад пропонувати своє резюме, прийшовши безпосередньо на фірму, або мати знайомих, які і допоможуть знайти роботу.
Або відкрити власну справу, написати власний сайт, продавати якусь продукцію через Allegro, давати репетиції з російської/української мови і т.д. Є безліч можливостей, тільки я чомусь їх не використовую.
Не рекомендую шукати роботу через українських посередників. Зазвичай на такій роботі Вас оцінять, як другосортну робочу силу, і тому Ви будете отримувати меншу зарплату, ніж поляк, який буде робити таку само роботу. Або ж поляки просто відмовляються робити таку роботу. Крім того, Ви втратите багато грошей, адже за оформлення візи і влаштування на роботу часто доведеться заплатити фірмі-посереднику.
Немає жодних проблем вислати резюме на роботу, яка Вас цікавить, та і співбесіду можна пройти через Skype (маю знайому, яка так і зробила, і зараз має досить хорошу роботу У Польщі). На підставі цього отримаєте запрошення – і зробите собі легально візу.
Інший варіант – навчання. Студентську візу отримати досить легко, а з нею – місце в гуртожитку і знижки на транспорт і т.д. Не маєте карти поляка? Не розчаровуйтесь. Багато університетів пропонують безкоштовні місцядля іноземців. І часто залишається багато вільних місць. Тому, якщо хтось дійсно хоче, то вступить до вузу, отримає студентську візу, буде час знайти роботу і потім вже відкривати робочу візу або ж взагалі будучи студентом, можна зробити карту побиту. І навчатись зовсім необов’язково – Ви можете кинути навчання вже пысля першого семестру.