Blablacar – варто чи ні?
Вітаю.
Сьогодні знову будемо говорити про подорожі. Переді мною в останній час постає складне питання: чим краще доїхати з Польщі до України і в зворотньому напрямку. Та і часами по Україні потрібно їздити, але не завжди є автобуси.
Так ось, гіркий досвід останньої подорожі став причиною того, що я вирішив купити простий квиток на автобус і поїхати. Та все виявилось не так просто. Я забув, що зараз період відпусток і багато бажаючих їде до Європи в цей час. Звичайно ж, через Польщу. Отже, квитків на завтра вже немає і я не встиг їх купити.
Тож є два варіанти – або чекати до вівторка на наступний автобус. Останній раз він коштував приблизно 550 грн, точно не пам’ятаю.
Або їхати потягом-автобусом-потягом. Ось цей варіант мені не дуже подобається, оскільки білет до Коростеня для мене коштує десь 50-70 грн здається. А далі – потяг до Львова коштує аж 250 грн! Вже більше 300 грн лише доїхати до Львова. А далі – взагалі трагедія. Тому виходить дорожче, ніж будь-який інший варіант, і ще й жахливо незручно з тими пересадками.
Якщо ж говорити про blablacar, тепер я буду вибирати більш досвідчених водіїв з хорошими відгуками. Адже останній раз я вибрав нового користувача, який їздив лише кілька разів через blablacar, за що я і поплатився.
Але вибираючи blablacar, завжди є певний ризик.
Наприклад, Ви домовитесь з водієм, а в останній момент він не буде брати трубки. Або інше – авто може зіпсуватись в дорозі. Або найгірший випадок – ДТП, про таке і думати не варто, але все ж, їдучи в автобусі з білетом, у Вас буде хоча б якась страховка.
Тож вибирайте те, що Вам краще. Але скажу, що з часом все змінюється. Колись я писав, що їхати потягом найдешевше (коли потяг коштував 100 грн, а курс злотого був 2,5). Зараз же зовсім інша ситуація. Сподіваюсь, інформація була Вам корисною.
Яскрава подорож Польща-Україна
Цього разу з-поміж інших варіантів я вирішив вибрати поїздку через blablacar.
Все виглядало суперово, по дорозі до нас приєдналось багато цікавих людей: дальнобійник, художниця, дівчата з Erasmus. Було весело і час злетів дуже швидко. Коли я їхав потягом чи автобусом, очевидно, що такої чудової атмосфери не було.
Перетнули кордон дуже швидко. Навіть жодних речей не перевіряли.
Але біда була не в цьому. За 17 км до Львова зіпсувалось авто, і, як виявилось, відремонтувати на місці було неможливо.
Очевидно, що даний вид транспорту я вибрав тільки тому, що я мав досить багато багажу. І ось в один момент нам потрібно було шукати попутку або будь-що інше, а сам автомобіль треба було дотягнути до сервісу. Дівчата з Erasmus’у зловили попутку досить швидко, я ж вирішив трохи почекати – може б і вирішилась проблема.
Нам допоміг якийсь львів’янин, який їздив без номерів) Допоміг дотягнути авто до сервісу, а нас підкинув до Львова. Звичайно, це був не акт щирої допомоги, тільки спосіб заробити якусь копійку. Але, щиро кажучи, його було шкода. І ще він казав, “ви охуєєте, бо мій двигун жере масло”. Запах і дійсно був жахливий. Задні двері мали такий жахливий стан, що я думав постійно, що випаду звідти ))) Але якось доїхали. По дорозі ми 2 рази зустрічали ДАІшників, які тільки сигналили, що означало “привіт”. Наш водій сказав, що це його знайомі. Хоча таке авто на вулицях – це справді небезпечно. І тут я зрозумів. Ми насправді в Україні.
Але інших варіантів не було. Мої спроби зупинити якесь авто були марними, хоча було видно, що я з багажем і наше авто зіпсувалось. Коли я питав у кількох людей, чи їдуть вони до Львова (15 км залишалось), ніхто навіть і не думав запропонувати допомогу. Прикро, нічого не скажеш.
І ось, я був нарешті у Львові і звідти до Житомира дістався вже автобусом. Моя виснажлива, але яскрава подорож закінчилась.
Але вже в неділю повертаюсь назад до Польщі. І мабуть, цього разу не через blablacar, а звиклим автобусом 
Чергове повернення додому
Розпочалось все з того, що я мав їхати додому в неділю. [Для тих, хто не читав мій блог раніше, розповім, що навчаюсь я у Польщі в місті Катовіце.]
Але перший раз в житті я проспав свою подорож, оскільки будильник просто не задзвонив [щось сталось з телефоном].
Що цікаво, там було 2 білети. Катовіце-Краків і Краків-Перемишль. То другий білет вдалось повернути. Оскільки відправлення було об 11й, а прокинувся я о 10й. Тобто, я втратив гроші за перший білет і втратив 15% з другого білету.
А найгірше в тому всьому, що я також мав білет на потяг вже в Україні. І він коштував 140 грн. Повернувши його, я втратив 40 грн :Р Вважаю це величезним відсотком, оскільки в Польщі за ту саму послугу я заплатив 15%.
Отже, наступного дня я купив білет на 4-ту годину ночі. З Сосновця (де знаходиться мій гуртожиток) необхідно було виїхати о 1й годині ночі, оскільки пізніше автобусів вже не було. Для прикладу, таксі з Сосновця до Катовіц коштує 80 злотих, тому трамвай і автобус залишаються єдиною можливістю дістатись до міста і в нічний час вони ходять дуже рідко.
На вокзалі в Катовіце я побачив досить багато бомжів (це для мене дивно), хоча сам вокзал досить сучасний (недавно відремонтований). Ну і очікувати мені необхідно було близько 3-х годин.
Отже, я увійшов до бажаного потягу, і тут почалось найгірше. Якщо ви знаєте, що таке польські потяги, ви мене чудово зрозумієте. В моєму купе вже було 7 чоловік, коли я тільки входив. Місця для кожного просто критично мало. Я буквально був затиснутий з двох сторін! Ненавиджу це, але якось пережив цю подорож.
Наступний етап – це маршрутка з Перемишля до кордону. Хоча в неї і напихається дуже багато людей, але польські водії хоча б більш-менш контролюють кількість і намагаються не заповнювати місце вщент.
Перейшовши кордон пішо, я сів до української маршрутки, попередньо купивши білет. Очевидно, всі місця для сидіння були зайняті і далеко не всі там мали білети. Отже, я пред’явив претензію водію, щоб він мені виділив місце. Він сказав, що місце в білеті не вказано і воно не гарантується о_О, але все-таки виділив. Згодом в цю маршрутку почало впихатись стільки людей, що навіть було незручно сидіти. І тут я зрозумів, чому я плачу за проїзд в Польщі значно більше. Заплатив би більше, але хотів би їхати в нормальних умовах.
У Львів приїхав десь о 15й годині, і, на жаль, оптимальним варіантом для мене був лише автобус о 19-30, який їде безпосередньо до Житомира з автовокзалу. Найцікавіше в тому всьому було те, що до Житомира немає прямого потягу, тому мені пасував би тільки нічний потяг, щоб зранку зробити ще одну пересадку.
Хороші спогади в мене залишились тільки від автовокзалу у Львові, де в залі очікування є розетки а також безкоштовний wi-fi та ще й чудова атмосфера)
Врешті якось дістався до Житомира і вже не відчував такої ностальгії, як в минулому році. Перше повернення в минулому році було складним, але зараз вже настільки звик, що відчуваю себе однаково як в Україні, так і в Польщі. Міг би жити як тут, так і там.
Нові знайомства і нові подорожі. Гданськ
Нарешті я почав відкривати для себе світ. В минулому році я був в таких містах, як Варшава, Краків, Закопане, Сребрна Гура. В цьому році нарешті вдалось потрапити у Гданськ, про що я мріяв дуже давно.
Перше, що кидається в очі: залізничний вокзал там гірший, ніж в Катовіце або ж Кракові… Але це ніщо в порівнянні з іншим.
Старувка (історичний центр міста) там дійсно класна і мені сподобалась більше, ніж у Кракові. Те, що є вихід до моря – теж величезна перевага. А ще в Гданську досить розвинута українська діаспора і часто відбуваються українські вечірки. На жаль, я на один день запізнився на інтеграційну вечірку українців у Гданську. Але в майбутньому я ще не раз туди приїду, бо враження залишились дуже хороші.
Крім того, там функціонує досить велика Українська Греко-Католицька Церква (в центрі міста). Прийшовши туди в неділю, я побачив дуже багато людей. Мало хто з них вже розмовляє українською, але розуміють її всі і в душі вони залишились українцями.
Що стосується транспорту, найбільш поширений вид – це трамвай. Трамваї нові, швидкі і комфортні. Білет без проблем можна купити в автоматі як за готівку, так і можна заплатити карткою. Зупинки оголошуються і відображаються на екрані. На зупинках часто табло, де відображається час прибуття. Одним словом, Європа
Якщо говорити про іноземців, то часто можна зустріти росіян із Калінінграду. Воно і не дивно, адже їм дуже близько. А українців (в першому поколінні, тобто таких як я) там значно менше. Тому з цієї точки зору я відчув себе не дуже комфортно … Але якщо хочеш вивчити мову і адаптуватись, то для тебе ідеальні умови.
Якщо говорити про гуртожиток Університету Гданського, де я жив один день, він мені не зовсім сподобався. Але коштував він 300 зл на місяць, що на 100зл дешевше, ніж у мене в Сосновцю :). Але я краще буду платити більше і жити в тих умовах, що живу зараз 
Отже, для мене подорожі тільки починаються. Побачимось пізніше і щасти вам!
Про польcьку залізницю (PKP)
Хотів би поділитись враженнями від польскої залізниці, послугами якої користуюсь досить часто. Користуюсь переважно поїздом в керунку Перемишль-Катовіце. Іноді це взагалі єдиний варіант, який мені підходить.
Отже, з самого початку. Оскільки я студент польського вузу, то маю знижку 51% на послуги PKP (polskie koleje państwowe). Втім, навіть просто з Картою Поляка я буду мати всеодно знижку 37%. Чесно кажучи, якби не було цієї знижки, я б і не користувався цим видом транспорту.
Білет Перемишль-Катовіце коштує порядку 30 злотих (120 гривень) і подорож триває 7-8 годин (відстань приблизно 300 км). Але найцікавішим є те, що кожного разу може бути інший поїзд, від цього часто залежить комфорт Вашої подорожі. Кілька разів я натрапляв на нові потяги – з кондиціонером і по 6 місць в вагоні-купе або ж з місцями в окремому вагоні без поділу. То було досить зручно і мені навіть сподобалось. В таких потягах також були і розетки, а на деяких напрямках є і безкоштовний wi-fi.
Забув сказати, що українські туристи будуть досить сильно здивовані, адже треба буде купувати “сидячі” місця за ціною, дорожчою ніж в Україні вагон-купе з місцем до спання і постіллю. А якщо ви натрапите на старий польский поїзд, в якому по 8 місць у купе, то це просто жахіття. Особливо, коли всі місця будуть зайняті. І такі випадки бувають часто, особливо коли українські студенти їдуть на навчання або ж повертаються на свята додому (це якщо говорити про потяг з Перемишля або ж до Перемишля).
Також часто польську залізницю вибирають тому, що просто немає іншої альтернативи на певні керунки. Той же polskibus їздить далеко не по всім напрямкам і можливо, не так часто, як потяги PKP.
Білети на потяг можна купити через інтернет або ж у касі. Причому Вам продадуть білет навіть тоді, коли не буде вільних місць. Тобто, Ви будете сидіти в коридорі Але якщо Вам просто конче необхідно кудись дістатись, то такий варіант теж досить непоганий.
Але я хотів розказати у цій статті зовсім про інше. А саме про мою вчорашню подорож. Білет я хотів купити на день раніше, але мені видавало помилку. Повідомлення в службу підтримки проблеми не вирішило і я пішов на залізничний вокзал. Цікаво, що там теж не могли мені продати білет на той поїзд. І мені навіть не пояснили, що з ним сталось. Отже, вкінці-кінців я купив білет перед самим виїздом, але на цьому проблеми не закінчились. Як виявилось, той поїзд спізнився потім на годину. Правда, про це було повідомлено. І ось, за 20 хвилин до його відправлення, я пішов на 4-й перон. На вокзалі оголошувалось, що той потяг прибуде саме на 4-й перон і на табло відображалось те саме. Ну там я його і чекав. Але випадково почув, за кілька хвилин до відправлення, що потяг буде відправлятись не з 4-го перону, а з 3-го (зазвичай, такі повідомлення майже не чути і потрібно прислухатись, і оголошують тільки лише польською, а не, наприклад, англійською для іноземців)! І буквально за кілька хвилин до відправлення я перейшов на потрібний перон і сів на потрібний потяг. Але ж це просто жах! Потяг запізнився на годину, та ще й потім не на той перон прибув! Ось вам і Європа.
Тому, навіть не знаю, чи варто рекомендувати вам цей транспорт. Варто шукати альтернативи. Якщо ж не знайдете, то варто з цим змиритись. Можливо, з часом ситуація покращиться. Будемо сподіватись, що покращиться!