Буду сумувати за тобою
Так говорить чи не кожен студент Erasmus, який залишає Польщу, і, можливо ніколи туди і не повернеться. У багатьох з них кінець перебування закінчується сльозами, а потім після повернення додому вони деякий час вставляють фото і пишуть одне одному “я сумую за тобою” і в такому дусі.
Я теж в цьому році закінчую університет і цілком можливо, що залишу назавжди місто, де навчався, і ніколи не повернусь. Але обіцяю, я не буду плакати в такому разі. Завтра буде інше місце, інші друзі, а пройде якийсь час, і попередні друзі просто забудуться. Так, якийсь період я буду згадувати їх. Але час лікує рани і сподіваюсь, згодом все забудеться.
Потрібно рухатись вперед та іноді необхідно вимкнути свої емоції. Я теж спочатку мав проблеми, коли повертався додому раз на кілька місяців, але зараз я вже більш стійкий. Сьогодні одне місце, завтра буде інше. Таке життя. Не варто сидіти на одному місці, варто розвиватись.
Чи буду я шукати роботу і залишатись в Польщі? Поки я не вирішив, але я повернувся додому на кілька днів, щоб спробувати прийняти це важливе для мене рішення. Слідкуйте за новинами, щоб дізнатись 
Всього хорошого!
Фіктивні контрольні в польському вузі
Сьогодні хочу розказати про цікаві речі, з якими стикався неодноразово в польському вузі.
На одному з предметів нам запропонували самим вигадати контрольну роботу і самим розв’язати. Викладач пояснив це тим, що може бути контроль час від часу, і це необхідно. Так би й не давав взагалі :D
На іншому предметі ми діставали тест, відповіді на який можна віднайти досить легко, користуючись інтернетом. На першій такій контрольній я просто не мав інтернету на телефоні, тому і не здав. А вже на перездачі і на другій такій контрольній Google зробив свою справу. Смішно, чи не так? Особливо коли я зрозумів, що викладач абсолютно не звертає уваги на студентів. Мовляв, списуєте собі то і списуйте. Я аж не вірив, що так може бути.
Піком маразму став тест з 20 питань, відповіді на які всі знали (отримали код завчасно). Найцікавіше в цьому всьому те, що я не здав тест, а на перездачі отримав лише 3,5 … Питання кожного разу були ті самі, і я знав, який буде тест.
Ну і навіть на 5-му курсі ми щотижня пишемо контрольну. Принцип такий само, про який я розповідав трохи раніше. Відшукати в Google і переписати. В минулому році хоча б нормальний викладач був, просто робив список присутніх, і хто ходив на всі заняття, діставав автоматом 3. Мабуть, і з цього предмету, який я маю зараз, можна було б зробити те саме замість написання фіктивної контрольної кожного разу.
Про хабарництво можете говорити все що завгодно. Щиро кажучи, я не зустрічав таких випадків, але суб’єктивне оцінювання зустрічав 
Відсутність корупції далеко не гарантує високий рівень освіти) Наведені вище факти свідчать про те, що у польських університетах далеко не все гладко. Чим більше навчаюсь, тим більше переконуюсь в досить низькому рівні освіти, яку надає мені мій університет :( Звичайно, це аж ніяк не говорить про загальний рівень освіти. Але це мій реальний досвід, а не тільки позитивна інформація і захоплення, про які ви могли читати на інших інтернет-сторінках.
Як подати на візу у Вінницькому консульстві, якщо навчаєтесь в Польщі
Сьогодні я надам актуальну інформацію про те, як отримати візу у Вінниці, якщо Ви навчаєтесь у Польщі і не маєте дуже багато часу, щоб записуватись на реєстрацію і т.д. Мова йде про тих студентів, які мають Карту Поляка Нову візу можна отримати протягом 3-х місяців до закінчення попередньої. Це дозволяє підібрати найкращий час, щоб зробити візу, не пропустивши важливих занять або екзаменів.
Отже, перше правило – реєструватись завчасно не потрібно) Просто приходите в будь-який час. Рекомендую не приходити дуже рано, а десь о 10-11 годині. Тоді практично немає черги на подачу
Друге – варто мати всі необхідні документи, а зокрема: оригінали: Карти Поляка, студентського квитка, внутрішнього паспорта, закордонного паспорта і довідки з деканату, що Ви являєтесь студентом І відповідно копії всіх документів (зробіть завчасно, щоб потім не панікувати і не платити за ксерокс). Також про всяк випадок я брав ідентифікаційний код, так як його теж треба вписувати в анкету.
І останнє, найважливіше, анкета не може бути заповнена вручну (так я робив минулого року). Анкету не можна заповнити на місці! Потрібно заповнити її тут онлайн і роздрукувати. Це дуже актуально для тих, хто живе не у Вінниці, а приїжджає на подачу з іншого міста…
Ось і все. Візу роблять 7 робочих днів. Тобто, я потрапив на свята, і подавши 31 березня, зможу забрати лише 9 квітня.
Болонський процес: Україна і Польща
Коли я навчався в Україні, так званий Болонський процес тільки починав впроваджуватись.
Як це все виглядало в Україні?
Якщо на першому курсі я мав справжні екзамени, а автоматично екзамен ставили лише деякі викладачі, до останнього курсу нам почали нараховувати відсотки за предмет і практично 99% предметів можна було здати, не пишучи екзамену. Тобто, за відвідуваність, контрольні роботи і т.д. нараховувались пункти, а потім сумувались і виходила сума. Якщо не згоден або не маєш 50% – йдеш на екзамен. Втім, студенти, які більш-менш нормально навчались, мали “автомат”. Тобто, працюючи сумлінно цілий семестр, в самому кінці можеш отримати нормальну оцінку і вже на сесії не турбуватись ні про що
Тобто, основною метою впровадження “Болонського процесу” була саме модульна система, а не шкала оцінювання. Щоб не отримувати зайвого стресу на екзаменах, а мати спокій, навчаючись постійно.
А що ж у Польщі або Європі взагалі?
А коли я приїхав на навчання до Польщі, то тут проста шкала оцінювання 3-4-5 (правда трішки удосконалена, є ще 3+ і 4+) і звичайнісінькі екзамени, прямо як в СРСР І такі само кандидати наук і доктори наук (у них це називається доктор і доктор хабілітовани), а ніякий не PhD. Я навіть засумнівався, невже це країна ЄС невже вони беруть участь у Болнському процесі (в Україні це реалізовувалось краще).
Щодо інших країн ЄС не скажу нічого, але у різних країнах – різна шкала оцінювання. Так само як і звичайні екзамени мають місце
І найцікавіше в цьому всьому те, що вже скоро я маю екзамен і там дуже багато питань і це буде величезний стрес. І предмет цей тривав 1 рік (2 семестри). Що ж заважало давати контрольну хоча б після першого семестру (не кажу вже про кожну чверть). І наприклад, оцінкою за екзамен могла бути середня з 2-х або ж 4-х оцінок. Замість цього зіпхали все в купу і знову буде маленька трагедія (по 10 перездач, які чекають практично кожного, так мені сказали друзі, які вже здавали даний екзамен).
Навчання у Польщі. Частина 3
Оскільки я вже майже 1,5 року навчаюсь в Польщі, то вже можу поділитись деякими враженнями, хорошими і не дуже. Спробую пояснити все по пунктам.
1. Об’єктивність.
Багато викладачів абсолютно суб’єктивні і рівень знань не значить нічого. Когось вони люблять, когось ні.
Наприклад, був екзамен. В кабінет до викладача входило 2 особи – одна готується, одна відповідає. Якась дівчина списувала буквально з книжки і викладач “закрила на це очі”, оскільки важко не помітити, що хтось списує, коли в кабінеті лише 2 особи. Як виявилось потім, та дівчина була в теплих стосунках з викладачем, крім того – це був її майбутній керівник магістерської роботи. У мене ситуація з цим екзаменом склалась трохи інакше. На моїй загальній спеціальності є 5 спеціалізацій, відповідно і 5 груп. З моєї групи той екзамен здало лише 2 особи, далеко не найкращі особи, можна сказати просто сподобались викладачці) А з групи, яка була на тій самій спеціалізації, на якій і викладач, здала майже на 100%. Тобто, суб’єктивність зашкалює. З іншими предметами траплялись теж подібні ситуації.
2. Заохочення (стипендія).
Більшість студентів отримують тільки соціальну стипендію, яка не залежить від оцінок. Тобто, немає жодної мотивації навчатись добре, практично немає.
Щоб отримати стипендію наукову, декана, ректора, міністра, потрібно писати статті і мати середній бал не менше 4,5. А ще потрібно здавати всі екзамени з першого разу. На моїй спеціальності, геології, таке практично неможливо, а ось на географії, де навчатись значно легше, і стипендію отримати значно легше.
Така маленька примітка: я таких стипендій отримувати не можу, оскільки я вже отримую стипендію Уряду Польщі. Звучить гордо, а сума то всього 900 зл. Більшість студентів отримують соціальну більшу.
Отже, стипендія міністра у Польщі складає 12 тис. злотих одним платежем). І отримали цю стипендію далеко не найкращі студенти, я б сказав би навіть середні на простіших напрямках навчання, ніж у мене. Подивившись на їхні статті, я не побачив якихось екстра досягнень і взагалі побачив в тому мало сенсу.
Більше того, є такі студенти, які ходять до декана, відмовляються від тих предметів, на яких потенційно складно отримати хорошу оцінку, а вибирають найлегші. Тобто, крутять так, аби дістати бажаний середній бал. Студенти дійсно “шарящі” не отримують практично нічого, та ще й мають низький середній бал.
Якихось олімпіад чи чогось подібного я тут не зустрічав, хоча очевидно, що має бути щось подібне. І вже за такі речі давти премії такого розміру, а не практично просто так і кому попало.
3. Методика викладання і анкетування.
Дуже часто перед початком занять проводять анкетування (анонімне). Потрібно оцінити викладача в шкалі від 1 до 5. Тобто, роблять вигляд, що думка студентів для них важлива, хоча сумніваюсь, що результати цих опитувань на щось впливають. Так, показуха для студентів.
А про саму методику викладання я вже говорив раніше. Сьогодні викладач говорить одне, завтра інше, післязавтра десяте. Багато хто боїться його конкретно запитати, та і навіть, якщо питаєш, важко зрозуміти, чого він хоче.
Жодних методичок ніхто і не збирається робити, принаймні в мене таке відчуття. Кожен повинен ніби все розуміти сам, але насправді все далеко не так. Кожен мало розуміє, що повинен робити, та і за 1,5 роки мене мало чого навчили.
І це при тому, що вуз державний і далеко не найгірший. А що вже й казати про т.звані “Вищі школи”.