Перейти до вмісту

Повідомлення з категорії 'Моє життя'

17
Лип

Мотивація. Де її шукати?

Мене, наприклад, мотивують багато речей:
фільми - (обов’язково з глибоким наповненням, одним словом – мотивуючі фільми);
музика – повинна бути яскравою, часто агресивною; особливо сильно музика мотивує на тренуваннях;

перші 2 пункти можна об’єднати одним словом – мистецтво)

історії успішних людей - особливо тих, хто досяг значних цілей абсолютно з нуля. Здавалося б, можна зробити точно так само – але тут маленька проблема, деякі речі з часом перестають бути актуальними. Якщо сьогодні ти заробляєш пристойно, виконуючи певну роботу, або продаючи певні послуги/товар, то завтра ти можеш стати нікому не потрібен. Так само, якщо ти будеш тренуватись по такій точно програмі, як і чемпіони світу, аж ніяк не означає, що ти чогось досягнеш :)
яскравий відпочинок – дуже хороша мотивація. Наступного разу ти будеш працювати ще краще, щоб так само (або ще ліпше) яскраво відпочивати;
бути не таким як всі – хороша мотивація до якоїсь дії. Наприклад, якщо ти зробиш щось не так як потрібно, ти станеш таким, як і інші. Пам’ятаючи про це, ти завжди будеш на правильному шляху. Наприклад, це стосується шкідливих звичок. Ти починаєш “пити” – стаєш такий само, як інші.

17
Лип

Розчаровуюсь

В чому проблема запитаєте Ви? Я живу, і ніби все нормально в мене, але чому я починаю з кожним днем все більше і більше розчаровуватись?

На минулому тренуванні все йшло досить погано. А це означає, що з кожним разом моя мотивація все більше згасає. Коли я тренувався по програмі – ніби був “вогонь в очах”. Я знав – що я поставив певні цілі і обов’язково їх досягну. Зараз, можна сказати, я просто розгубився. Коли нема цього бажання – час витрачається дарма. (Спорт для мене став досить важливим в останній час – тому часто пишу про це.)

Також мені не зовсім подобається те, що час летить, а я не роблю практично нічого корисного, іноді просто лінь щось робити взагалі. Можливості ніби безмежні, але я не роблю нічого!
Вирішення проблеми, здається, зовсім просте – робити те, що тобі подобається. Але чи насправді це так?
Ні – я думаю ключова річ, яка мотивує – реалізовувати поставлені цілі. Хтось просто дуже багато хоче – ставить величезні цілі – а в результаті отримує тільки розчарування і все.
А ще, іноді буває, коли ти розчаровуєшся не по своїй вині. Тобто ти робиш все ідеально, як не може бути. А хтось інший зіпсує тобі всі плани. Наприклад, ти працюєш дуже добре вже кілька років, а тебе просто звільняють. Причини можуть бути різними, але ти залишаєшся ні з чим. Неприємна ситуація, погодьтесь.

Мені то поки немає за що турбуватись, можна сказати я поки і не працюю… Але це теж не дуже приємний момент.

Також рішенням такого плану проблем може бути різка зміна обстановки. Кудись поїхати, в інше місто, в іншу країну. Просто забути про все.  Просто взяти паузу на роздуми…

Я вже писав, що в першу чергу надихає досягнення результатів, але часто ми задаємо питання: “Чому у інших все добре, а у мене все погано? Чому іншим пощастило з батьками і їм навіть працювати не потрібно? Чому інші можуть досягнути результатів у спорті, а я ні?”. Ну, що стосується спорту, тут не можна сказати, що це просто кропітка праця і все. Тут потрібен талант або наприклад генетика (можливо це “розмови на користь бідних”, але всеодно). Так само як талант потрібен в бізнесі, та й в житті. Здається, в мене вистачає сил і можливостей, але нічого не виходить. Ось це воно. Іноді має ще й пощастити, тому сильно не розчаровуйтесь, якщо нічого не виходить.

Можливо, якщо Ви подивитесь на інших, їм просто пощастило і все.

Можливо в один прекрасний день і вам з нами пощастить?

13
Лип

Вступна кампанія – 2012 – порівняння з 2006-м роком

В цьому році, як і в попередніх, потрібно було здавати ЗНО. Коли я вступав, ніякого ЗНО не було (тьху-тьху-тьху). Зараз ще хочуть враховувати середній бал атестату (чи вже враховують – я не в курсі новин). Так ось, з часом, замість того, щоб спрощувати, все ускладнюють.

Впринципі, якщо ти навчаєшся досить добре, проблем не буде в жодному випадку. Як, наприклад, я навчався в ліцеї, і рівень ліцею був значно вище, ніж звичайної школи. Це хоча б одна причина того, що враховувати середній бал атестату в ніякому разі не можна.

ЗНО думаю здав би, але були б нерви і т.д. – кому це потрібно. Та і зі вступом не зовсім зрозуміло – всі подають в кілька вузів, а потім забирають? І що далі? Наприклад в не дуже пристойний вуз подали всі документи для підстраховки, потім в останній момент всі позабирали. Відповідно, хто проходив на платне навчання, попроходить автоматично на безкоштовне. Ну і самі розумієте, який рівень буде у таких бюджетників :)

Я вступав по іншій схемі (в 2006 році) – і вона була більш, ніж чудова. Хороші часи були :)

В квітні місяці була олімпіада в вуз. Там був благодійний внесок – 20 грн (щоб не йшли всі підряд пробувати себе на різні факультети) – можливо варто його було зробити і більшим. Так ось – в квітні навчання ще і близько не закінчилось, тобто вчитись ще 2 місяці + екзамени. Але був шанс все вирішити вже навесні, а влітку почувати себе вже спокійно.
Виділялась на олімпіаду певна кількість бюджетних місць (якийсь відсоток), хоча й більша частина місць переносилась на літо (але літом включались пільговики). Було 2 екзамени (тести) – математика і українська (російська?) мова. Складались вони нейтральною стороною, і я думаю у нас доступу до них не було ні в кого (хоча можу сумніватись -тільки в цьому могла бути проблема). Виявилась насправді тільки одна проблема – ці тести були не зовсім професійно складені, тому я і оскаржував – але це вже інша історія. Через це мені тоді не вдалось зібрати 100%.
Математика була 100 балів, мова – 40 балів. Ніби була також вимога набрати певний мінімальний відсоток, щоб проходити на платне і на бюджет (з кожного предмету ця цифра бралась окремо). Скільки це було – не пам’ятаю. Наприклад на платне навчання – математика 15 зі 100, мова 10 із 40, на бюджет відповідно 50 із 100, і 20 із 40. Але насправді виявилось, що рівень студентів був досить низький, тому зараховували на бюджет тих, хто і не виконував такий ліміт.
Ще була одна вимога, щоб проходити на бюджетну форму навчання, в атестаті не повинно було оцінок менше 7-ми. В мене, доречі була одна сімка в атестаті (тобто був на межі :) ). Але цього вистачило. Я думаю що і таких вимог не варто було ставити, адже в якійсь слабенькій школі ледь не всі відмінники, але справжній рівень у них було видно на екзаменах.
Була повністю тестова основа – але якщо правильний хід розв’язку і відповідь, то можна було подати апеляцію.
Так ось, по результатам такої олімпіади – проходила певна кількість людей на бюджет і на платне. Так, можна було і відмовитись, але таких було мало. Більшість підписували папери і все було чудово.
Влітку на випускних екзаменах особливих проблем вже не було, хоча і був у мене варіант, коли оцінка зменшувалась :) Але основна вимога була виконана – в атестаті не менше 7-ми балів…
А для тих, хто не пройшов навесні по олімпіаді, влітку знову відкривалась така сама можливість. Певна кількість бюджетних місць і досі залишалась :) І пройти було ще легше, ніж навесні, але вже не було запасного шансу, тобто все досить ризиковано.

Отаке колись було у мене, а зараз що зробили? Залишається тільки згадувати ті часи, адже зробили замість покращення – погіршення.

Доречі, коли я вступав на 5-й курс (в магістратуру), екзамени були точно такі само (тести), як і 5 років тому. Але замість мови і математики – був екзамен по спеціальності і іноземна мова (для більшості – англійська).

11
Лип

Випадкові знайомі

А у Вас таке бувало? Ідеш по вулиці, і з тобою вітаються, а ти потім довго згадуєш, хто ж це такий був.) У мене таке не раз бувало. Хоча й, частіше всього, запам’ятовую обличчя досить добре :)

А ще буває інша ситуація – ти вітаєшся, а тебе ніби ігнорують (чи просто не помічають, або роблять вигляд, що не помічають).

Я скажу, що таке дійсно є, адже є такі люди, яких вкрай неприємно взагалі зустрічати…

11
Лип

Де я працюю?

Мені двічі задавали це питання сьогодні. Як не дивно, часто бачу друзів, знайомих) Навіть в якихось неочікуваних місцях. Навіть не зовсім друзів. Але це таке.

Так ось відповідь доволі проста – ніде не працюю. Дійсно, насправді так і є. Але ж самі розумієте, нічого не робити неможливо. Зараз це називається гарним словом “фрілансер“. Оскільки більшість не розуміє що це таке, не бачу сенсу їм розповідати – Та й просто не хочу.

Скільки я заробляю? Це теж мої проблеми. Ніколи не рахую і не бачу в цьому сенсу. В якісь моменти можна заробити більше, в якісь менше, різне буває. Можливо, заробіток і маленький, але потенціал великий. Сьогодні ти заробляєш мало, завтра більше і по наростаючій.

Все ж, якусь офіційну роботу варто шукати (просто психологічно неприємно). Що саме, поки не знаю. Можливо знову ж таки розгляну варіант з аспірантурою.  Хоча був нещодавно в університеті, не скажу що горю якимось особливим бажанням, і що цікаво, я у цьому винен. Просто створені такі умови, навчався я класно і заслуговую піти, і мабуть, є шанси скласти екзамени ліпше, ніж інші. Але проблема не в цьому – проблема чи потрібно воно мені взагалі і чи дадуть мені шанс туди піти. Коротше – ця історія мені теж набридла)

Можна іти простим робочим на будь-яку роботу. Не скажу, що я чогось дійсно боюсь, навіть фізичної роботи . Але можна втратити здоров’я, ось і все (з цим також потрібно рахуватись). Кому потрібні будуть ті гроші вже?

Коротше кажучи, є над чим подумати, поки літо.