Перейти до вмісту

Повідомлення з категорії 'Моє життя'

13
Січ

Нові технології – чи потрібні вони? Суспільство деградує?

Колись мобільний телефон – це була дивина. Років з 10 назад тільки одиниці мали його. З часом самі телефони покращувались, старі моделі дешевшали, з’являлись нові, більш дорогі. Пам’ятаю, колись мірялись, у кого кращий телефон, у кого гірший. З часом мобільний телефон з’явився практично у всіх.  Навряд чи можна знайти зараз людину, яка б не мала мобільного телефону. Я, наприклад, міг би відмовитись, але телефон потрібен для багатьох сервісів, наприклад інтернет-банкінг, реєстрація в соціальній мережі або інше.  Без мобільного телефону я не зможу користуватись багатьма сервісами, тому мати його просто необхідно.

Власне, я сам колись купував смартфон, але з часом продав його втричі дешевше і купив собі найдешевший варіант – китайський телефон. Багато хто купує дорогий смартфон лише заради понтів, а про більшість функцій просто не знає=) Коли ж хочеться продати старий і купити новий, то чим дорожчий у Вас телефон був, тим більше Ви втратите. Власне, через кілька років Ваш телефон просто знеціниться.

Я готовий навіть відмовитись від мобільного телефону – але в деяких ситуаціях він необхідний. Тому це варто поки відкласти. Але мені вкрай не подобаються люди, які цілими днями можуть говорити по телефону ні про що. Така фішка з’явилась тоді, коли life:) зробив безкоштовні дзвінки в мережі. Всі дзвонили просто так і говорили ні про що =) Ніби весело, але зараз це трохи по-тупому. Також бісить, коли “сидять в інтернеті” на телефоні або граються…

Якщо говорити про комп’ютер, то з’явився він у мене трохи раніше. Але інтернет був не завжди доступний. Навіть певний час ходив в інтернет-клуб, це був кращий варіант, ніж будь-який інший. Потім dial-up, потім через мобільний телефон. ADSL чомусь ніколи не працював нормально. А з часом – мережеві інтернет провайдери покрили мій район, і вже зараз за 55 грн на місяць я отримую до 100 МБіт по Україні і 10 МБіт світ, цього вистачає з головою.

Тому з самого початку комп’ютер використовувався більше для розваг. Мій перший комп’ютер не програвав фільми (занадто повільний процесор – pentium 1 (доречі, він у мене залишився і по цей час) ).  Але деякі ігри йшли. Пам’ятаю, Age Of Empires – була знакова гра. Також WarCraft. А потім їх почало з’являтись все більше і більше, багато хто підсідав на це. Також купували диски з програмами, іграми, фільмами і т.д., брали диски на прокат. На ігри почали витрачати багато часу. Якщо раніше – гуляли або дивились телевізор (власне, по телевізору теж особливо нічого цікавого не було), то почали все більше часу проводити за комп’ютером. Це, звичайно, дуже погано.

Але ця вся індустрія дисків рухнула, коли почав з’являтись нормальний і дешевий інтернет. Зараз практично будь-що можна скачати з інтернету, але якісних ігор просто немає, та й рано чи пізно це все набридає. Так само як і дивитись фільми. Якісного кіно – не так і багато, а відверте лайно вже і не хочеться дивитись.

Але ж треба було якось вбивати час, сидячи за комп’ютером. А комп”ютер років 6 назад був практично у кожного. Рано чи пізно з’явилася б ніша – “соціальні мережі” всеодно. І багато хто просто захворів цією хворобою. В інтернет-клубах – всі сиділи вконтакті. Тим, хто приводив туди більше всього користувачів, давали пристойні призи, коли це все було тільки на початку зародження. Дехто не знав навіть, що таке комп’ютер та інтернет, просили просто зайти вконтакті та й на цьому все.

Зараз люди проводять ну дуже багато часу в соціальних мережах, та і в інтернеті загалом. Якщо для мене інтернет –  це спосіб трохи заробити, то для багатьох – це пуста трата часа. Так, я теж багато часу витрачаю впусту, але намагаюсь хоча б щось з цього отримати. Зараз у багатьох робота тісно зв’язана з інтернетом, і вони не уявлять навіть свого життя без нього.

Оскільки робота в інтернеті може приносити прибуток, то відмовитись від інтернету взагалі я не можу. Хоча й відвикнути можна досить швидко. Буквально 3 дні – і все. А 7 днів – взагалі, навіть і не тягне. Але потрібно якось заповнювати цей час. Якщо Ваше життя дуже яскраве, у Вас просто не буде вистачати часу на інтернет-посиденьки. Отже, якщо є можливість відмовитись від інтернету повністю – зробіть це. Хоча б на невеликий термін. Якщо Ви розумієте що Вам просто нема чого більше робити, то потрібно щось змінювати в своєму житті. Є речі набагато важливіші. Пам’ятайте про це.

2
Січ

Плани на 2013 рік

Новий Рік 2013

Більшість пише про свої досягнення за минулий рік. У мене особливих досягнень не було. Все йшло по-тихеньку, практично нічого цікавого. Мабуть, найяскравішою подією для мене було відвідування фестивалю Захід. Раніше на таких подіях я не був (дізнався випадково, до останнього моменту думав – їхати чи ні – вирішив поїхати). На цьому і все. Наступного року може і поїду знову, але вже з іншою компанією. А так, практично весь час провів в Житомирі, хоча хотілося б кудись поїхати. Так, забув сказати ще, хоча й ходив в спортзал регулярно, але особливих результатів досягти так і не вдалось…

Отже, що я планую в Новому, 2013-му році:

1. Здати нарешті на ту кляту “карту поляка”. Після того, як я чекав 2 місяці на свою чергу, а потім 4 години в день здачі, я думав, якщо не здам, то більше не прийду. А здати так і не вдалось, але пройшов час і я знову, як би це дивно не звучало, захотів здавати)) Але я вже трохи знаю, що, куди і як, тому буду подавати в січні заявку на лютий місяць (швидше не виходить – такі бюрократичні правила в них).

2. Поїхати кудись в подорож (наприклад з тієї ж Польщі почати). Просто не хочеться платити за візу, адже з картою поляка можна отримати її безкоштовно. А та віза має коридор шенген, отже можна буде подорожувати по Європі, але це ще потрібно здати. Спочатку в подорож, а потім, можливо і шукати роботу. Ще є ідея – на навчання, але вже набридло вчитись!

3. Скласти ефективну програму тренувань і покращити свої результати в залі. Нормально харчуватись і спати (це в мене поки не дуже виходить).

4. Створити кілька нових проектів (сайтів), або заповнити вже існуючі (ідей достатньо багато).

5. Купити перше авто (?). Цей варіант поки під сумнівом, але все можливо =)

Отже, планів не так і багато, все реалізувати цілком можливо. Потрібно зібрати всі сили, і нарешті щось змінити. А наприкінці року я обов’язков прозвітую. що вдалось виконати, а що ні.

29
Гру

Професія бухгалтер. Інститут обліку і фінансів

Привіт друзі. Сьогодні я буду говорити про свій університет. Про свою спеціальність я писав раніше. Я став магістром, але не став аспірантом, ніякого прозорого вступу і близько не було. Вибирали по принципу кого хочу – того і беру. Але суть не в цьому.

Навчаючись в магістратурі, я приймав участь в різних конференціях і олімпіадах, займався, так би мовити, науковою діяльністю. Я намагався хоча б якось прив’язати свої дослідження до практики (на технічних спеціальностях це ніби і можливо). Але реального доступу до верстатів немає, і це, власне, була не моя проблема. Бажання писати щось цікаве було. Посіяти хоча б якесь раціональне зерно. Власне кажучи, магістерська робота в мене була більш-менш нормальна, але до захисту не допускали (така ж ситуація повторюється в аспірантурі – розповідали знайомі аспіранти). Тобто, ти вважаєш, що все готово, а керівник каже, що це неправильно; одночасно він має запропонувати інше рішення, але це зробити він забуває або ж навмисно не робить. Втім, хтось доходить до захисту і захищає кандидатську (хоча в останні роки саме по моїй спеціальності дуже рідко захищались), але це непросто. Багато хто закінчує аспірантуру – і автоматично пише заяву на звільнення, так як не захистившись, нема на що розраховувати в подальшій роботі. А так, щоб вчасно через 3 роки захистились – такого взагалі нема.

Але є в нас факультет трохи іншої спрямованості. Це ні в якому разі не антиреклама, але свою думку про нього я скажу. Власне це вже не факультет, а цілий інститут. Інститут обліку і фінансів. Простіше кажучи – вчитись 5 років на бухгалтера. Ну і відповідно, я спілкувався з одним магістром. В чому заключалась суть однієї статті: відсортувати і проаналізувати певну інформацію. І на цьому все. Якийсь економічний ефект чи щось інше – про це навіть і не йде мова. Кандидатські роботи також не відрізняються своєю феноменальністю. Але вони успішно захищаються, адже комісія по захисту на місці, простіше кажучи всі свої. Тобто, по суті створили базу для продукування кандидатів і докторів економічних наук без таких особливих труднощів, які бувають на технічних спеціальностях. Тому список кандидатів в цьому інституті вражає. Практично всі успішно захищаються. Але відносини там не дуже дружні і спокійні. Наприклад, змушують сидіти там цілий день, змушують писати книжки, а потім авторство припишуть іншому. Це ні для кого вже не секрет.

Я відвідував кілька конференцій, і практично до кожного вимальовується таке запитання: “А навіщо цим займатись взагалі?”. Тобто, повинен бути або економічний ефект (чітко зрозумілий) – збільшення прибутку або зменшення витрат; або ж екологічний ефект (мені в цьому питанні подобається спеціальність екологія) – настільки розпливчасте поняття, що тут уже чітко не зрозумієш, чого вимагати від студента-науковця.

Науки філологічні або історичні я щось взагалі не розумію. Це таке просто типу естетичне задоволення – таким займатись. Просто когось це цікавить, хтось досліджує. Частіше всього перебирається і аналізується якась література і все. Так само і зі спеціальністю бухгалтерський облік. Взагалі не розумію, що там можна досліджувати. Це моя така думка. Чомусь у нас вважають цю спеціальність ну дуже престижною, як для нашого вузу).

22
Гру

Що робити далі? В Україні чи за кордоном?

Ніякого кінця світу не сталось, а отже потрібно жити далі. Але я й досі не можу зрозуміти, чого я насправді хочу. 

Власне, напрямків поки два – або шукати щось в Україні, або їхати за кордон. Є можливість отримати карту поляка, але з першого разу отримати її не вдалось. Наступного разу буду готуватись краще. Можливо ця карта і стана перепусткою в Польщу, а потім кудись далі. Але чим займатись в Польщі? Шукати одразу роботу чи вступати в якийсь вуз на навчання? Навіть не знаю, з чого почати.

А чим можна займатись в Україні, не зовсім зрозуміло. По спеціальності нічого хорошого не пропонували. Ніби і роботи купа, але пропозиції були жалюгідні. Після 5 років навчання тобі пропонують йти майстром (це майже як робочим звичайним) і працювати з 8 ранку до 8 вечора за 1,5 тисячі гривень.  Погодьтесь, краще вже взагалі не працювати. Можна спробувати шукати якийсь безглуздий варіант – будь-яку роботу, але тут я знову не можу ніяк зрозуміти, що саме я хотів би знайти. Охоронцем чи продавцем? Теж не дуже хороші варіанти :-( Відкривати свій бізнес? Хороший варіант, та не для України.

Зараз я починаю задумуватись, а можливо я не ту спеціальність вибрав? І водночас задаю собі зустрічне запитання: “А що б змінилось, якби я закінчив інший вуз або інший факультет?”. А нічого б не змінилось. Я вже раніше писав, що в більшості випадків навчання в Україні – просто ілюзія. Я навчався досить добре, але якихось дивідендів з того абсолютно не отримав. Можливо і є в Україні кілька нормальних вузів, але в більшості випадків ситуація у випускників аналогічна, як і у мене. Або йдуть на будь-яку роботу за мізерну зарплату, або взагалі нікуди не йдуть.

Також яскравий приклад того, що вуз не головне – це те, що іноді я бачу випадки, коли певні міжнародні стипендії або програми виграють випускники простих вузів. Навіть в нашому вузі є такі. Та ж сама картина виходить, що і у звичайному житті. Якщо вчасно мені вдалося б поїхати за кордон, то все було б куди краще. Зараз ніби можливості і залишаються, але я вже відчуваю, що свого часу дуже хорошу можливість втратив. Нічого вже не повернеш. Тобто я сам, власними силами, міг виграти якусь стипендію – і поїхати. Чи то в Польщу, чи то в Німеччину. Наприклад, я був учасником програми DAAD у складі групи, а міг якось виграти і особисту стипендію. Але я і досі не знаю – чи буде там краще, ніж в Україні. Так, зарплати там високі, але для своїх. Тобто, щоб нормально жити, треба почуватись там як вдома, і, відповідно, щоб інші відносились до тебе як до свого, а не як до іноземного заробітчанина.

До чого я веду? Потрібно отримати європейський диплом і по ньому знайти роботу. Ось це ідеальний варіант. Другий варіант – просто знайти роботу – не дуже хороший, але іноді кращий, ніж шукати роботу в Україні. Але, щоб нормально навчатись, по-перше, потрібно знайти аналогічний вуз за Вашою спеціальністю, домовитись з ними, а по-друге, потрібен високий рівень знання мови (часто англійська мова дозволяє вступати в будь-яку країну, але всеодно потрібно знати або вивчити мову країни, куди збираєтесь їхати). Це я про тих, хто хоче після завершення вузу в Україні продовжувати навчання в Європі. Часто також потрібно шукати певні міжнародні програми (доречі, в мене на сайті в розділі Міжнародні програми є трохи інформації про це), які б виступали Вашим спонсором. Адже, хоча і навчання буває безкоштовним, всі інші витрати (проживання, харчування, проїзд) повинні сплачувати саме Ви (а за кордоном це все Вийде досить дорого).

23
Жов

Система освіти

Я вже писав раніше про своє навчання. В школі, в ліцеї, в університеті.
Що це мені дало? Важко сказати.

Насправді, щось таки і дало. Сам би я навряд чи б щось вивчав взагалі.
Доречі, в Житомирі є така сім’я – де діти взагалі не ходять в школу.
Раніше я думав, це ж так погано, а зараз вже думаю інакше. Якщо у них вистачає мотивації навчатись самим, то у них і так все вийде. Але умови вступу в університет теж доволі бюрократичні зараз. Потрібен атестат…

Колись я думав, що ПТУ – це взагалі відстій. Так, рівень студентів там не дуже, але вони, можливо, отримають хоча б якусь роботу, та й будуть отримувати якусь стипендію. Це краще, ніж іти в університет – і платити за навчання… Взагалі таких людей не розумію, які платять за навчання. Ідея ніби така – вони думають, ніби вступають в престижний вуз, і, після завершення навчання знайдуть роботу, на якій окуплять ці всі витрати та ще й зароблять.

Ні, все не так просто. Можна платити-платити і потім не отримати нічого. А можливо, цей час можна було використати з користю, піти на будь-яку роботу і хоча б якусь копійку вже заробити.

В університеті мені було легко навчатись, адже пішов я туди після ліцею. Цікаву річ тоді говорив директор ліцею, Ви підете в університет, а біля Вас, можливо, будуть сидіти “барани”, які не знають, що таке 2+2. Чи вони винні в цьому, не знаю, можливо і так. Але суть була в тому, що не потрібно абсолютно рівнятись на інших. Зрозуміло, що їх рівень після сільської школи, м’яко кажучи, не дуже. І я кажу, що не у всіх випадках вони винні. Отже, потрібно було не опуститись до їх рівня.

Але що я можу сказати про свій університет? Його рівень теж не дуже. І я розумів, що вчитись повинен я сам. Адже багато викладачів було таких, які навчались на “трійки”, але стали викладачами. Згодом я зрозумів, чому так вийшло, коли сам планував іти в аспірантуру, і мене навіть не допустили до екзаменів, мотивуючи це фразою : “Я так хочу”. Я сказав декану, так і скажи – конкурсу немає, беру кого хочу і все. Тоді він мені почав розповідати, що мені важко буде знайти керівника, важко буде написати дисертацію. Я кажу, вже знайшов, а він на це відповів – я його не хочу. Тобто, допустити до екзаменів має зав.кафедри+декан, якщо вони не хочуть, то нічого не буде.

Можливо, варто було (буде) написати скаргу на рахунок цього у відповідні інстанції, але я не думаю, що це щось вирішить. Мені сказали типу можеш іти – вступати в аспірантуру, але ми будемо робити так, щоб тобі було непросто. І це сказано було деканом. Можливо, не буквально, але натяк такий був 100%. Типу будуть всіма способами заважати мені…

Чому я такий впевнений, що беруть не зовсім прозоро? Середній бал у мене 5,0, у тих кого беруть – точно менше. У мене були статті, призові місця на олімпіаді, конференції, у “конкурентів” – такого немає. Та й власне до “конкурентів” в мене претензій немає, але просто мене не допускають, оскільки розуміють, що я на 99% пройду по результатам екзаменів.

Втім, я вже забив на це все. Всі в мене питали – чому я не пішов в аспірантуру, адже всі розуміли, як я навчався і рівень знань в порівнянні з іншими. Тут я себе, звичайно, не нахвалюю… Пішов би я в кращий вуз і був би там ніким. Але тут потрібно порівнювати з іншими, ось і все. Раніше так і було, але зараз стало інакше.

Коротше, забив я на це все. Адже навіть, якщо б і продовжував навчання – нічого б не змінилось. Ніяких супер перспектив немає. Просто мені це було цікаво для себе. А щоб заробляти нормально, цього не вистачить.

Власне, тепер поговоримо про роботу, яку мені пропонував вуз. Якщо сказати просто, чорноробочим. Для цього потрібно було вчитись 5 років? При чому, декан, знову ж таки, розповідав – що там потрібні хороші студенти, там прекрасні умови і т.д. Насправді виявилось зовсім не те.

Як же потрібно було навчатись і який вуз обирати? Про це я напишу в наступних статтях. Дуже скоро!