Освіта в Польщі: як вступити в польський вуз?
Як тільки я здав на Карту Поляка (поки ще не отримав), одразу почав думати, як її використати.
Є 3 можливі варіанти:
- просто подорожувати;
– на роботу;
– на навчання.
Найбільш прийнятний варіант для мене – навчання, адже поки ще є час (закінчив свій університет я лише 2 роки тому). Потенційно з європейським дипломом можна буде розраховувати на хорошу роботу. З Картою Поляка навчання у більшості випадків безкоштовне, крім того можна подавати ще й на стипендію від Консульства.
Коротше кажучи, на перший погляд здається, що все просто супер! Поки мова не доходить до конкретики. А саме – що? де? куди і як? І з чого взагалі почати?
Зрозуміло, що без знання мови далеко не заїдеш, але безкоштовних мовних курсів в Польщі теж немає. Чи реально вивчити мову у нас на місці до рівня, щоб навчатись в магістратурі? Думаю, що ні. Хоча мова і досить проста в порівнянні з тією ж німецькою або англійською.
На сайті “Польського наукового товариства в Житомирі” знайшов цікаву інформацію:
Освітні проекти:
Безплатні курси польської мови за програмою підготовки до сертифікаційного екзамену Державної комісії підтвердження знань польської мови при Міністерстві освіти і спорту Польщі.
Погодьтесь, для мене зараз це було б ідеально, але на жаль, такі проекти бувають лише час від часу. Швидше за все, зараз такого немає, адже на тому ж сайті висить оголошення про платні курси. Написав їм на пошту – нуль реакції. Платити не хочу принципово… Якщо платити, то вже їхати на нормальні курси в “мовне середовище”.
Ну це ще таке, якось буду намагатись самостійно вчити мову, адже базові знання вже є, читати і писати вмію. Більшість слів розумію.
Але потрібно також зрозуміти, заради чого вчити. Я планую вступати в магістратуру, адже маю на руках українські дипломи бакалавра і магістра. Коли я почав писати в потрібний мені вуз, то мене поступово почали перенаправляти з однієї пошти на іншу, крім того просто кидали посилання на сайт приймальної комісії. Типу розбирайся сам. Одне тільки зрозуміло. Мовляв, з картою поляка, умови такі само, як і для “звичайних” поляків. Все інше настільки заплутано, що розібратись досить важко.
Запитання такі:
чи є вступні екзамени і коли вони проходять? (магістратура триває від 1,5 до 2 років, тому набір може бути і взимку). Одні казали – є, інші кажуть – нема.
як подати наш диплом і обгрунтувати систему оцінювання? Як підтвердити його справжність?
як отримати стипендію від Консульства? Мабуть, спочатку треба пройти іспити в університет? Нічого не зрозуміло 
чи можна вступати на іншу спеціальність одразу в магістратуру?
Коротше кажучи, чітких відповідей на ці та інші запитання знайти не вдалось.
Крім того, зрозуміло, що без знання мови шансів кудись вступити немає взагалі, тому поки навіть рано про щось говорити. А мав би бути варіант – мовні курси + одразу вступ в університет.
В Консульство у Вінниці теж писав через сайт, не пам’ятаю вже про що і питав, але відповідей не отримав жодного разу, напевно це тільки “муляж” контактної форми.
Загалом можу сказати, що поки все досить складно і навіть дізнатись нічого не можна. Створюються всі умови для того, щоб платити якомусь посереднику немаленькі гроші, щоб хоча б дізнатись певну інформацію, та і далеко не факт що після цього Вам вдасться вступити у вуз. Тому варто шукати серед знайомих тих, хто вже проходив цю всю процедуру з самого початку і хто міг би допомогти. Самому дуже складно. Чим далі йде час, бажання поступово згасає
Здав на карту поляка в Житомирі. Що питають на співбесіді?
Нарешті здав на карту поляка (здавав 10 днів назад, але й досі забув розповісти про враження).
Як подавати заявку, я вже писав раніше. Оскільки бажаючих в Житомирі досить багато, то часто можна взагалі не додзвонитись, як було і у мене. Після цього я майже передумав здавати (довелось чекати ще місяць), але час пройшов і я знову вирішив, що ця карта мені дійсно потрібна.
Оскільки я вже здавав не перший раз, то готувався більш акцентовано. Простіше кажучи, розклав все по полицям, тобто вирішив, що вчити в першу чергу, а що відкласти на кінець. Тобто, якщо не знаєш якісь базові речі, то мало шансів здати взагалі.
Отже, перше про що мене питали, це релігійні свята. Простіше кажучи, католицьке Різдво і Великдень. Потрібно знати всі дати і традиції, пов’язані з цими святами. Коли я все розповів по цьому, то запитали про герб, чому так історично склалось, що багато поляків опинилось в Україні і т.д.
Після цих питань я вже зрозумів, що здав, але далі пішли питання про особисте життя. Чим займаюсь взагалі, чому хочу їхати до Польщі, яким спортом займаюсь, де вивчав мову і т.д. Тобто такі запитання, які б і мали бути насправді з самого початку.
Отже, після того, як я здав, мені сказали, що карта буде готова лише через 3 місяці. Але я вже зараз думаю, як її використати. Основна перевага, яку дає ця карта – це безкоштовна національна віза до Польщі на 1 рік. Хоча мені розповідали, що всеодно прийдеться платити за якісь послуги (власне про це я дізнаюсь пізніше), але вже краще, ніж оформлювати туристичну візу на кілька днів за 35 євро у випадку, коли я захочу поїхати в туристичну подорож.
Наступна можливість - їхати на навчання або роботу. Зараз я розглядаю тільки навчання, адже поки ще є час навчатись, випустився я не так і давно. Наприклад, варіант з магістратурою був би супер, але мабуть не так і легко вступити. Буду надалі думати, раз мені випала така можливість… Звичайно, рівень польської мови у мене ще не дуже, але для мене вона здається легшою за будь-яку іншу іноземну (якшо не брати до уваги російську). Тому вивчити її в майбутньому – не головна проблема.
Успіхів Вам! В кого ще є можливість, обов’язково здавайте, така карта не завадить ніколи. Так, багато хто каже, що це ніби принизливо – по суті визнавати себе поляком, але самі просто не мають зв’язків і можливостей здавати. Тому в будь-якому випадку це краще, ніж нічого!
Карта поляка – друга спроба. Що потрібно знати перед здачею?
Ну ось і підійшов час – завтра знову буду здавати на карту поляка. Часу готуватись було більш ніж достатньо (місяць а то і більше), але чомусь не було особливого бажання. Але сподіваюсь, що минулого разу готувався не дарма, сьогодні буду повторювати + дещо нове знайшов в інтернеті – все більше інформації з’являється для підготовки до співбесіди. Раз уже розпочав, то хочеться якось і здати!
Після першого разу я зрозумів, що багато питань зазвичай релігійних, адже вражаюча більшість поляків – католики, це частина їх культури, тому варто з цим змиритись. На питання “Православний чи католик?” я і досі не знаю, що відповісти. І збрехати не хочеться, і розумію, що часто відповідь – православний одразу зводить до мінімуму шанси на позитивну здачу 
Можна сказати, що в дитинстві був в костьолі (насправді так і було).
Власне, про всі традиції я почитав – тому зможу розповісти, і дати теж запам’ятав. Чесно кажучи, від православних не сильно відрізняється, але відмінності деякі всеодно є. Наприклад, по-іншому називається, це теж потрібно запам’ятати. Також бажано знати дату хрещення Польщі.
Далі – потрібно вивчити дати – державні свята, це теж обов’язково. Після цього – символи, а саме гімн, герб і прапор.
Наступний етап - розповісти про себе. Сьогодні підготую якусь розповідь про себе. Якщо слова не буду знати – то зі словником (але підготувати варто, щоб не розгубитись). Це теж часто запитують, та і кажуть, що лояльні консули тільки таке і питають, нічого складного.
Наступний блок запитань – королі і президенти. Тут я думаю, все зрозуміло. До них можна також додати нобелівських лауреатів. Також – потрібно знати легенди, базові - про Попеля і про Смок Вавельський.
Ну і залишається географія та історія, тут інформації дуже багато, але по пріоритету – вивчайте це в останню чергу, адже якщо не відповісте на елементарні питання вище (в мене таке було), то далі ловити нема чого.
Сподіваюсь, більш-менш розклав все по полицям. Як і де здавати на карту поляка в Житомирі я писав раніше.
Успіхів Вам в майбутніх здачах 
. Мене співбесіда чекає завтра, буду готуватись. Що мені не подобається, так атмосфера в Польському Домі доволі нервова перед здачею. Особливо коли все затягується. Сподіваюсь, в цей раз все буде швидше…
Карта поляка в Житомирі – як подати заявку?
Я вже писав раніше про труднощі в оформленні карти поляка в Житомирі, але там було все занадто м’яко сказано. Адже вчора я в черговий раз хотів подзвонити – і записатись. За день перед цим я подзвонив і запитав: “Можливо можна підійти якось, а не дзвонити, адже минулого разу я записався десь в кінці списку, притому що починав дзвонити в 9 :)”. Мені сказали – тільки дзвонити.
Dom Polski (Дім Польський) – це щось з чимось… Я вже відчув всі його переваги, коли не здав попереднього разу. Якщо сказати коротко, ледь додзвонився, в день здачі консул дуже сильно запізнився, в результаті чого чекав ще в день здачі 4-5 годин. Могли вже і так строго не питати, стільки часу чекав.
Так ось, я здавав в грудні місяці, і зрозуміло, коли мені сказали, що я не здав, то записуватись на січень було вже пізно. А там ще й прикол такий – подавати заявку можна тільки в день приїзду консула о_О і тільки по телефону. Тобто, в будь-який момент прийти і записатись не можна.
Отже, дзвоню я вчора. Спеціально встав раніше, і почав надзвонювати. Але, якщо 2 місяці назад мені вдалось додзвонитись, то цього разу нічого не вийшло. Спочатку було постійно зайнято, потім навіть брали і кидали трубку, а іноді йшли просто гудки, ніби ніхто не брав трубку Коли я додзвонився, то сказали, що вже все зайнято. Мовляв, бажаючих дуже багато, а місць лише 50. Тобто, виходить ніби як лотерея, додзвонишся-не додзвонишся.
Я ж запитав – чому не можна, наприклад, прийняти 200 заявок в порядку загальної черги, і кожен місяць запрошувати по 50 чоловік. Це було б абсолютно логічно. Я вже не кажу, якщо стільки бажаючих, то консул міг би приїжджати значно частіше, ніж раз на місяць (генеральний консул – один, а просто консулів – багато). Тим більше, навіть є будівля Консульства в Житомирі, але чомусь воно не працює На що мені відповіли – дзвоніть генеральному консулу, він встановлює такі правила. І вони не винні. А якщо я такий незадоволений, то сказали, щоб подавав заявку у Вінницю, і там здавав.
Але ж в мене є підозра, що там записують “своїх”, минулого разу здавали компаніями. Тобто, ніби своїх людей і записують. Адже я додзвонився десь через півгодини, і вже був 30-м. Так швидко записуватись не могли.
Але ж це ще не все. Навіть люди просто забирали вже готові карти, і сиділи в черзі, по півгодини-годину. Хіба не можна було зробити так – на певну годину домовились і всі одразу зайшли, всім видали – і пішли. Їм це хтось забороняв робити? Хіба не можна було зробити все по-нормальному.
Власне, про цю всю ситуацію (чекав місяць, сидів годину на телефоні, але так і не додзвонився), я вирішив повідомити через контактну форму на сайті Генерального Консульства Польщі у Вінниці (реакції за день так і не отримав). Як так можна знущатись з людей? Якщо не здатні нормально все забезпечити в Житомирі, то не приймайте заявки взагалі.
Що цікаво, в газетах і на телебаченні розповідають, що все можна просто і без проблем отримати. Що всі такі дружні і атмосфера чудова. А насправді виявилось – просто неповага до українців. Що цікаво, всі, хто там здавав, аж “трусились” за тою картою, хоча чітко сказати, що вона дає – ніхто так і не міг.
Що робити далі? В Україні чи за кордоном?
Ніякого кінця світу не сталось, а отже потрібно жити далі. Але я й досі не можу зрозуміти, чого я насправді хочу.
Власне, напрямків поки два – або шукати щось в Україні, або їхати за кордон. Є можливість отримати карту поляка, але з першого разу отримати її не вдалось. Наступного разу буду готуватись краще. Можливо ця карта і стана перепусткою в Польщу, а потім кудись далі. Але чим займатись в Польщі? Шукати одразу роботу чи вступати в якийсь вуз на навчання? Навіть не знаю, з чого почати.
А чим можна займатись в Україні, не зовсім зрозуміло. По спеціальності нічого хорошого не пропонували. Ніби і роботи купа, але пропозиції були жалюгідні. Після 5 років навчання тобі пропонують йти майстром (це майже як робочим звичайним) і працювати з 8 ранку до 8 вечора за 1,5 тисячі гривень. Погодьтесь, краще вже взагалі не працювати. Можна спробувати шукати якийсь безглуздий варіант – будь-яку роботу, але тут я знову не можу ніяк зрозуміти, що саме я хотів би знайти. Охоронцем чи продавцем? Теж не дуже хороші варіанти Відкривати свій бізнес? Хороший варіант, та не для України.
Зараз я починаю задумуватись, а можливо я не ту спеціальність вибрав? І водночас задаю собі зустрічне запитання: “А що б змінилось, якби я закінчив інший вуз або інший факультет?”. А нічого б не змінилось. Я вже раніше писав, що в більшості випадків навчання в Україні – просто ілюзія. Я навчався досить добре, але якихось дивідендів з того абсолютно не отримав. Можливо і є в Україні кілька нормальних вузів, але в більшості випадків ситуація у випускників аналогічна, як і у мене. Або йдуть на будь-яку роботу за мізерну зарплату, або взагалі нікуди не йдуть.
Також яскравий приклад того, що вуз не головне – це те, що іноді я бачу випадки, коли певні міжнародні стипендії або програми виграють випускники простих вузів. Навіть в нашому вузі є такі. Та ж сама картина виходить, що і у звичайному житті. Якщо вчасно мені вдалося б поїхати за кордон, то все було б куди краще. Зараз ніби можливості і залишаються, але я вже відчуваю, що свого часу дуже хорошу можливість втратив. Нічого вже не повернеш. Тобто я сам, власними силами, міг виграти якусь стипендію – і поїхати. Чи то в Польщу, чи то в Німеччину. Наприклад, я був учасником програми DAAD у складі групи, а міг якось виграти і особисту стипендію. Але я і досі не знаю – чи буде там краще, ніж в Україні. Так, зарплати там високі, але для своїх. Тобто, щоб нормально жити, треба почуватись там як вдома, і, відповідно, щоб інші відносились до тебе як до свого, а не як до іноземного заробітчанина.
До чого я веду? Потрібно отримати європейський диплом і по ньому знайти роботу. Ось це ідеальний варіант. Другий варіант – просто знайти роботу – не дуже хороший, але іноді кращий, ніж шукати роботу в Україні. Але, щоб нормально навчатись, по-перше, потрібно знайти аналогічний вуз за Вашою спеціальністю, домовитись з ними, а по-друге, потрібен високий рівень знання мови (часто англійська мова дозволяє вступати в будь-яку країну, але всеодно потрібно знати або вивчити мову країни, куди збираєтесь їхати). Це я про тих, хто хоче після завершення вузу в Україні продовжувати навчання в Європі. Часто також потрібно шукати певні міжнародні програми (доречі, в мене на сайті в розділі Міжнародні програми є трохи інформації про це), які б виступали Вашим спонсором. Адже, хоча і навчання буває безкоштовним, всі інші витрати (проживання, харчування, проїзд) повинні сплачувати саме Ви (а за кордоном це все Вийде досить дорого).