Навчання в Польщі: кімната чи гуртожиток?
Все більше і більше українських студентів, навіть без карти поляка, планують або вже навчаються в Польщі. Можливості – більші, якість освіти – ніби теж. Та і взагалі в перші моменти після прибуття в Польщу все здається таким чудовим і перспективним.
Так ось, головною проблемою з самого початку є питання – де жити? Варіантів 2 – це місце в гуртожитку або ж кімната у квартирі.
Спробуємо порівняти ці варіанти.
Отже, гуртожиток. Зазвичай студенти перших курсів отримують місце в кімнаті для 2-х осіб (від 400 злотих/особу). В деяких випадках ви отримаєте кімнату для 1 особи (від 500 злотих). Звичайно, в різних вузах ціни суттєво різгяться, але приблизно так само. Умови – все залежить від сусідів. Але у 80% випадків у гуртожитках будуть вечірки, шум і т.д. Дуже рідко вдається, щоб було насправді спокійно. Під час сесії трохи краще, але всеодно. Але є і свої переваги – можливість знайти багато знайомих, в тому числі з різних країн, а це безцінний досвід на майбутнє. Часто в Польщі багато гуртожитків розміщуються разом і створюють студентське містечко. Коротше кажучи, це весело але і складно сконцентруватись на навчанні. Багато хто постійно ходить на вечірки, а потім не здають сесію. Тому, якщо Ви підозрюєте, що у Вас виникнуть проблеми з навчанням, не рекомендую Вам жити в гуртожитку.
Інший варіант – знімати кімнату. Ціна на кімнату в квартирі в більшості випадків така сама, як і на кімнату в гуртожитку (якщо порівнювати умови). Різниця лише в тому, що комунальні послуги потрібно буде оплачувати самостійно. В цьому випадку теж все кардинально залежить від сусідів. Якщо це, наприклад, кімната в 4-кімнатній квартирі, то я б не сказав, що це буде дуже добре. Хіба що всі знайомі між собою, або ж здатні зговоритись/подружитись. Ідеально взагалі мати 3-4 знайомих і знімати цілу квартиру разом.
Головні проблеми при знятті кімнати:
- часто від Вас вимагають підписати умову і Ви не зможете випровадитись в будь-який момент, а потрібно буде постійно жити і платити, навіть якщо 10 червня закінчиться навчання, Ви повинні будете заплатити до кінця червня, хоча в гуртожитку можна поїхати в будь-який момент без оплати повного місяця;
- до університету потрібно доїжджати (складно знайти кімнату близько університету, але можливо), а це додаткові кошти;
- оплата за комунальні послуги, а в Польщі це недешево (може бути до 100 злотих, хоча зазвичай це близько 80);
- поганий контакт зі студентами. В мене було так, що більшість людей з моєї групи та і взагалі з року жили в гуртожитку. Можна було багато контактувати, обмінюватись матеріалами і т.д. Якщо жити десь на квартирі – цього не було б.
Головні переваги зняття кімнати в квартирі в порівнянні з гуртожитком:
- тиша і спокій, ніхто не заважає Вам навчатись (правда, залежить від сусідів, але все ж вірогідність того, що буде спокійно – значно більша, ніж в гуртожитку);
- можна запросити знайомих в будь-який момент і можна запрошувати на ніч (в гуртожитку потрібно кожного разу вписувати гостя, а на ніч – взагалі платно);
- якщо домовитесь з сусідами по квартирі, вечірка може тривати хоч до ранку (у випадку гуртожитку – нічна тиша з 23-00 до 6-00, і Ви ризикуєте отримати рапорт або Вас з часом взагалі можуть вигнати). Так, є ще сусіди в будинку, але рідко вони будуть реагувати, тим більше викликати поліцію.
Ідеальний варіант – знімати квартиру для себе, але коштує це порядку 1200 зл з комунальними послугами (мінімум). Тому потрібно заробляти десь 3000+, щоб дозволити собі таку розкіш. Або ж знімати однокімнатну квартиру на 2 людей – непоганий варіант, якщо ви шукаєте мешкання разом 
Якщо Вас цікавить навчання у Польщі – рекомендую ознайомитись із серією статей, присвячених цьому питанню: порівняння навчання в Україні і в Польщі. Щасти Вам.
Blablacar – варто чи ні?
Вітаю.
Сьогодні знову будемо говорити про подорожі. Переді мною в останній час постає складне питання: чим краще доїхати з Польщі до України і в зворотньому напрямку. Та і часами по Україні потрібно їздити, але не завжди є автобуси.
Так ось, гіркий досвід останньої подорожі став причиною того, що я вирішив купити простий квиток на автобус і поїхати. Та все виявилось не так просто. Я забув, що зараз період відпусток і багато бажаючих їде до Європи в цей час. Звичайно ж, через Польщу. Отже, квитків на завтра вже немає і я не встиг їх купити.
Тож є два варіанти – або чекати до вівторка на наступний автобус. Останній раз він коштував приблизно 550 грн, точно не пам’ятаю.
Або їхати потягом-автобусом-потягом. Ось цей варіант мені не дуже подобається, оскільки білет до Коростеня для мене коштує десь 50-70 грн здається. А далі – потяг до Львова коштує аж 250 грн! Вже більше 300 грн лише доїхати до Львова. А далі – взагалі трагедія. Тому виходить дорожче, ніж будь-який інший варіант, і ще й жахливо незручно з тими пересадками.
Якщо ж говорити про blablacar, тепер я буду вибирати більш досвідчених водіїв з хорошими відгуками. Адже останній раз я вибрав нового користувача, який їздив лише кілька разів через blablacar, за що я і поплатився.
Але вибираючи blablacar, завжди є певний ризик.
Наприклад, Ви домовитесь з водієм, а в останній момент він не буде брати трубки. Або інше – авто може зіпсуватись в дорозі. Або найгірший випадок – ДТП, про таке і думати не варто, але все ж, їдучи в автобусі з білетом, у Вас буде хоча б якась страховка.
Тож вибирайте те, що Вам краще. Але скажу, що з часом все змінюється. Колись я писав, що їхати потягом найдешевше (коли потяг коштував 100 грн, а курс злотого був 2,5). Зараз же зовсім інша ситуація. Сподіваюсь, інформація була Вам корисною.
Буду сумувати за тобою
Так говорить чи не кожен студент Erasmus, який залишає Польщу, і, можливо ніколи туди і не повернеться. У багатьох з них кінець перебування закінчується сльозами, а потім після повернення додому вони деякий час вставляють фото і пишуть одне одному “я сумую за тобою” і в такому дусі.
Я теж в цьому році закінчую університет і цілком можливо, що залишу назавжди місто, де навчався, і ніколи не повернусь. Але обіцяю, я не буду плакати в такому разі. Завтра буде інше місце, інші друзі, а пройде якийсь час, і попередні друзі просто забудуться. Так, якийсь період я буду згадувати їх. Але час лікує рани і сподіваюсь, згодом все забудеться.
Потрібно рухатись вперед та іноді необхідно вимкнути свої емоції. Я теж спочатку мав проблеми, коли повертався додому раз на кілька місяців, але зараз я вже більш стійкий. Сьогодні одне місце, завтра буде інше. Таке життя. Не варто сидіти на одному місці, варто розвиватись.
Чи буду я шукати роботу і залишатись в Польщі? Поки я не вирішив, але я повернувся додому на кілька днів, щоб спробувати прийняти це важливе для мене рішення. Слідкуйте за новинами, щоб дізнатись Всього хорошого!
Фіктивні контрольні в польському вузі
Сьогодні хочу розказати про цікаві речі, з якими стикався неодноразово в польському вузі.
На одному з предметів нам запропонували самим вигадати контрольну роботу і самим розв’язати. Викладач пояснив це тим, що може бути контроль час від часу, і це необхідно. Так би й не давав взагалі :D
На іншому предметі ми діставали тест, відповіді на який можна віднайти досить легко, користуючись інтернетом. На першій такій контрольній я просто не мав інтернету на телефоні, тому і не здав. А вже на перездачі і на другій такій контрольній Google зробив свою справу. Смішно, чи не так? Особливо коли я зрозумів, що викладач абсолютно не звертає уваги на студентів. Мовляв, списуєте собі то і списуйте. Я аж не вірив, що так може бути.
Піком маразму став тест з 20 питань, відповіді на які всі знали (отримали код завчасно). Найцікавіше в цьому всьому те, що я не здав тест, а на перездачі отримав лише 3,5 … Питання кожного разу були ті самі, і я знав, який буде тест.
Ну і навіть на 5-му курсі ми щотижня пишемо контрольну. Принцип такий само, про який я розповідав трохи раніше. Відшукати в Google і переписати. В минулому році хоча б нормальний викладач був, просто робив список присутніх, і хто ходив на всі заняття, діставав автоматом 3. Мабуть, і з цього предмету, який я маю зараз, можна було б зробити те саме замість написання фіктивної контрольної кожного разу.
Про хабарництво можете говорити все що завгодно. Щиро кажучи, я не зустрічав таких випадків, але суб’єктивне оцінювання зустрічав 
Відсутність корупції далеко не гарантує високий рівень освіти) Наведені вище факти свідчать про те, що у польських університетах далеко не все гладко. Чим більше навчаюсь, тим більше переконуюсь в досить низькому рівні освіти, яку надає мені мій університет :( Звичайно, це аж ніяк не говорить про загальний рівень освіти. Але це мій реальний досвід, а не тільки позитивна інформація і захоплення, про які ви могли читати на інших інтернет-сторінках.
Чому ми загубили мову?
Нещодавно я повернувся додому, так як маю невеличкі канікули.
Повернувся я з Польщі, де практично 99,9% мешканців спілкуються однією мовою – польською. Якщо ти чуєш українську, російську, англійську або якусь іншу – знай, це іноземець і аж ніяк не поляк.
Не розумію як, але полякам справді вдалось зберегти свою мову не зважаючи ні на що. Під впливом німецької, російської з польською мовою нічого не сталось. Я сам намагаюсь більше контактувати з поляками та європейцями, а не з колегами з СНД. Це дозволяє мені удосконалювати мою польську та англійську. Але українська всеодно для мене завжди була і залишається бути рідною.
І ось я йду вулицями Житомира і сподіваюсь почути свою рідну мову. Прислухаюсь до однієї особи, другої, третьої, десятої. Прогулюючись по центру міста, я, на жаль, ЖОДНОГО разу не почув української мови. Прийшов у спортзал. Чоловік 10 – і всі знову ж таки балакають саме російською. Всі спілкуються російською, а потім намагаються вважати себе українцями. Аби не сталося так, як в Білорусі. Тільки один мій знайомий із Білорусі спілкується білоруською, він же і розповідав, що приблизно 1-2% білорусів спілкуються рідною, якщо це так можна назвати, мовою. Зрозуміло, що за зовсім короткий час там залишиться тільки російська і жодної іншої.
Що стосується України, то ситуація теж не з найкращих. Очевидно, що всі проблеми теж зв’язані з мовою. Людям нав’язуються стереотипи. Мовляв, Вам заборонять російську мову, але в кінцевому випадку відбувається масова русифікація. Телебачення, радіо, газети, книжки – у всьому більший відсоток російського продукту.
Я намагаюсь не реагувати на це, але мені вкрай неприємно.
А українці за кордоном в значно більшій мірі зберігають українську мову, ніж ми, українці. Хоча я і писав раніше про діаспору в Гданську, де українська мова практично втрачена, але люди теж вважають себе українцями.