Blablacar – варто чи ні?
Вітаю.
Сьогодні знову будемо говорити про подорожі. Переді мною в останній час постає складне питання: чим краще доїхати з Польщі до України і в зворотньому напрямку. Та і часами по Україні потрібно їздити, але не завжди є автобуси.
Так ось, гіркий досвід останньої подорожі став причиною того, що я вирішив купити простий квиток на автобус і поїхати. Та все виявилось не так просто. Я забув, що зараз період відпусток і багато бажаючих їде до Європи в цей час. Звичайно ж, через Польщу. Отже, квитків на завтра вже немає і я не встиг їх купити.
Тож є два варіанти – або чекати до вівторка на наступний автобус. Останній раз він коштував приблизно 550 грн, точно не пам’ятаю.
Або їхати потягом-автобусом-потягом. Ось цей варіант мені не дуже подобається, оскільки білет до Коростеня для мене коштує десь 50-70 грн здається. А далі – потяг до Львова коштує аж 250 грн! Вже більше 300 грн лише доїхати до Львова. А далі – взагалі трагедія. Тому виходить дорожче, ніж будь-який інший варіант, і ще й жахливо незручно з тими пересадками.
Якщо ж говорити про blablacar, тепер я буду вибирати більш досвідчених водіїв з хорошими відгуками. Адже останній раз я вибрав нового користувача, який їздив лише кілька разів через blablacar, за що я і поплатився.
Але вибираючи blablacar, завжди є певний ризик.
Наприклад, Ви домовитесь з водієм, а в останній момент він не буде брати трубки. Або інше – авто може зіпсуватись в дорозі. Або найгірший випадок – ДТП, про таке і думати не варто, але все ж, їдучи в автобусі з білетом, у Вас буде хоча б якась страховка.
Тож вибирайте те, що Вам краще. Але скажу, що з часом все змінюється. Колись я писав, що їхати потягом найдешевше (коли потяг коштував 100 грн, а курс злотого був 2,5). Зараз же зовсім інша ситуація. Сподіваюсь, інформація була Вам корисною.
Буду сумувати за тобою
Так говорить чи не кожен студент Erasmus, який залишає Польщу, і, можливо ніколи туди і не повернеться. У багатьох з них кінець перебування закінчується сльозами, а потім після повернення додому вони деякий час вставляють фото і пишуть одне одному “я сумую за тобою” і в такому дусі.
Я теж в цьому році закінчую університет і цілком можливо, що залишу назавжди місто, де навчався, і ніколи не повернусь. Але обіцяю, я не буду плакати в такому разі. Завтра буде інше місце, інші друзі, а пройде якийсь час, і попередні друзі просто забудуться. Так, якийсь період я буду згадувати їх. Але час лікує рани і сподіваюсь, згодом все забудеться.
Потрібно рухатись вперед та іноді необхідно вимкнути свої емоції. Я теж спочатку мав проблеми, коли повертався додому раз на кілька місяців, але зараз я вже більш стійкий. Сьогодні одне місце, завтра буде інше. Таке життя. Не варто сидіти на одному місці, варто розвиватись.
Чи буду я шукати роботу і залишатись в Польщі? Поки я не вирішив, але я повернувся додому на кілька днів, щоб спробувати прийняти це важливе для мене рішення. Слідкуйте за новинами, щоб дізнатись 
Всього хорошого!
Яскрава подорож Польща-Україна
Цього разу з-поміж інших варіантів я вирішив вибрати поїздку через blablacar.
Все виглядало суперово, по дорозі до нас приєдналось багато цікавих людей: дальнобійник, художниця, дівчата з Erasmus. Було весело і час злетів дуже швидко. Коли я їхав потягом чи автобусом, очевидно, що такої чудової атмосфери не було.
Перетнули кордон дуже швидко. Навіть жодних речей не перевіряли.
Але біда була не в цьому. За 17 км до Львова зіпсувалось авто, і, як виявилось, відремонтувати на місці було неможливо.
Очевидно, що даний вид транспорту я вибрав тільки тому, що я мав досить багато багажу. І ось в один момент нам потрібно було шукати попутку або будь-що інше, а сам автомобіль треба було дотягнути до сервісу. Дівчата з Erasmus’у зловили попутку досить швидко, я ж вирішив трохи почекати – може б і вирішилась проблема.
Нам допоміг якийсь львів’янин, який їздив без номерів) Допоміг дотягнути авто до сервісу, а нас підкинув до Львова. Звичайно, це був не акт щирої допомоги, тільки спосіб заробити якусь копійку. Але, щиро кажучи, його було шкода. І ще він казав, “ви охуєєте, бо мій двигун жере масло”. Запах і дійсно був жахливий. Задні двері мали такий жахливий стан, що я думав постійно, що випаду звідти ))) Але якось доїхали. По дорозі ми 2 рази зустрічали ДАІшників, які тільки сигналили, що означало “привіт”. Наш водій сказав, що це його знайомі. Хоча таке авто на вулицях – це справді небезпечно. І тут я зрозумів. Ми насправді в Україні.
Але інших варіантів не було. Мої спроби зупинити якесь авто були марними, хоча було видно, що я з багажем і наше авто зіпсувалось. Коли я питав у кількох людей, чи їдуть вони до Львова (15 км залишалось), ніхто навіть і не думав запропонувати допомогу. Прикро, нічого не скажеш.
І ось, я був нарешті у Львові і звідти до Житомира дістався вже автобусом. Моя виснажлива, але яскрава подорож закінчилась.
Але вже в неділю повертаюсь назад до Польщі. І мабуть, цього разу не через blablacar, а звиклим автобусом