Освіта за кордоном
Освіта за кордоном. Я уявляв собі це зовсім по іншому.
Все почалось в 2009-му році, коли я відвідав з навчальним візитом Німечиину (групова поїздка на 10 днів). Враження були фантастичні ну і відповідно з’явилось бажання спробувати вступити в нымецький вуз. Але запал згас досить швидко, з того моменту, коли я почав ходити на курси нымецькоъ мови. Я зрозумыв, що нормально вивчити цю мову за короткий строк не вийде, тому доволі швидко бажання навчатись в Німеччині згасло. Хоча на перший погляд (якщо говорити про їхні університети) там було все дуже круто, а щоб детально про все розказати, треба тільки навчатись там.
Ідея навчання за кордоном з того часу так і не полишала мене 
Це ніби шанс на краще майбутнє, я собі це увляв саме так. І ось в 2013-му році з’явились нові можливості. Я отримав карту поляка, а з нею і можливість вступу в польський вуз на безкоштовній основі. Але цього виявилось мало, і я спробував подати на стипендію від консульства. Як не дивно, я її отримав, хоча і шнсів було мало.
Отже, що стосується самого навчання. Це зовсім не те, чого мені хотілось.
Місяць після операції
Якщо ви читали мої попередні статті, то вже знаєте, що 1 листопада я потрапив у біду. А сталося це на рівному місці. Грав в баскетбол – стрибнув – діагноз “розрив зв’язок коліна”. Операція, жахливі перші дні в лікарні, купа проблем зі страховкою, які, на щастя, вирішились і повернення до гуртожитку. Починаючи з 14 листопада я починав вчитись ходити на милицях, до кінця місяця вже їх освоїв, а в грудні почав ходити лише з однією милицею.
Дуже важко це все було пережити психологічно, але зараз вже краще. Тим більше хоча б трохи розібрався з навчанням. Як я зрозумів, самі поляки багато чого не знають і не розуміють. Наприклад, викладач дає якесь завдання і детально не пояснює, як це зробити. В результаті ніхто навіть і близько не розуміє, з чого почати. Дуже складно, тому що не розумієш, що від тебе вимагається. Часто маю багато вільного часу і попросту не розумію, що робити, хочу навіть щось вчити, але не знаю, з чого почати.
А ще на вулиці пішов сніг і стало слизько. Тепер ходити мені стало важче. Не знаю навіть, чи поїду додому на свята. Тут не хочу залишатись. У мене була навіть думка покинути Польщу взагалі, особливо після того, як отримав травму. Та і остаточно вирішу на рахунок цього саме протягом зимових канікул. Не те що не подобається чи погано, просто мені тут не зовсім комфортно.
І ще, я просто вмираю, щоб повернутися в зал. Останній раз я там був 1 місяць і 10 днів назад. Це найбільша перерва за останніх майже 5 років. Просто жах якийсь, на рівному місці “поламався” так, що повертатись до форми буду дуже і дуже довго. Але мотивація буде ще більшою…