Перейти до вмісту

Архів листопада, 2011

19
Лис

Як захистити свої авторські права в інтернеті?

Насправді реально довести, що у Вас стаття з’явилась раніше, дуже складно, або й взагалі неможливо. А якшо Вашу статтю переклали на іншу мову, то взагалі…  Все, що можна зробити – написати плагіатору з погрозами :) або написати його хостинг-провайдеру. Не факт, що це допоможе, але тільки так і можна змусити видалити Вашу статтю. Совісний вебмайстер або провайдер піде на поступки, тільки й на це можна надіятись.

Як же довести реально в суді Ваші авторські права? Та ніяк, і навряд хтось буде це робити. Адже, максимум – можуть попросити порушника видалити статтю і все… Та і часто реально Вас наврядчи можна буде знайти, хіба що Ви вказали в домені свою домашню адресу :) Як захистити свої фото – взагалі незрозуміло (один варіант – ставити водяний знак або ж писати в інформації про зображення). Якшо Ви самі зображені на фото – то можна якось мабуть захистити :)

У випадку статті – деякі можливості захисту існують, а саме:

1. Публікація в друкованих джерелах – з зазначенням автора. Дата публікації – і буде засобом захисту. Але не все так просто – треба всеодно довести ще, шо контрафактний матеріал з’явився пізніше.
2. Роздруківка, яка затверджена нотаріально з зазначенням дати.
3. Можна відправити статтю самому собі простим листом. Всередині – роздруківка – з зазначенням Вашого імені і датою. Або відправити диск з вмістом сайту так само. Звісно, конверт не відкривати.

Але по-перше, ці способи потребують витрат часу і грошей, а по-друге, треба довести – що копії з’явились пізніше (тут треба співпрацювати з пошуковими системами). Та й теоретично можна визначити хто правий, дізнавшись, коли була проіндексована сторінка. Але ж Ваша стаття може проіндексуватись швидше на іншому сайті, тож Ви ризикуєте фактично стати тим, хто скопіював власну статтю :)

Як боротися з тими, хто жадібно копіює Ваші статті і відмовляється видаляти їх або залишати посилання на Ваш сайт? Напишіть про них на своєму сайті, нехай люди знають. Можете написати скаргу безпосередньо їм, або хостинг-провайдеру.

Знайти копії власних дописів або статей можна на сайті Copyscape. Достатньо туди ввести адресу Вашої сторінки. Але ж, зрозуміло, що Ви перекладів на інші мови там не побачите :) Ось я ввів – і побачив http://lenta.km.ua/?p=6138 - пішов писати скаргу)))

19
Лис

Відеосервіси

В останній час Youtube почав жахливо гальмувати. Звичайно ж, проблема не в провайдері, а проблема в самому сервісі. Настільки величезна аудиторія, що просто не витримує.  Також дуже часто з цього сервісу прибирають відео (авторські права). Це також мінус. Але ж яку можна знайти альтернативу? Російський Rutube гальмує ще більше, хоча там суто російськомовні користувачі.

Як альтернатива – є інші сервіси. Наприклад Dailymotion - завантажується миттєво, звичайно, кількість відео там набагато менша, ніж в Youtube, але зате немає проблем зі швидкістю. Щось схоже – Vimeo. Чим хороші ці сервіси крім швидкості? Дуже часто на Youtube видаляють за порушення авторських прав, тут же такого контролю не буде.

Для українських користувачів – є свої сервіси на порталах, наприклад video.i.ua, video.bigmir.net, play.ukr.net, але дуже часто там є реклама, яку потрібно переглядати кожного разу перед переглядом відео, що, погодьтеся, трохи напрягає. По швидкості  video.i.ua не дуже. Два інших сервіси – працюють швидко.

18
Лис

Магістратура

Продовження попередньої статті. Так ось, вступив я на 5й курс. Навчання було занадто простим, в групі було всього 6 чоловік. Але основним стало не навчання, а написання диплому. Спочатку необхідно було вибрати тему, здавалося вибрав нормальну, але далі було щось. Писати було неможливо, оскільки не зовсім зрозуміло було, що потрібно. Багато що залежало від керівника. Так ось час ішов та ішов, що писати – так і не знав.

За кілька тижнів до передзахисту поїхав на українську олімпіаду з математики (вперше пройшов – кожного року не вистачало лише трохи). Так ось, диплом і досі “висів”, я його не міг ніяк закінчити (не по своїй вині). Але раз я пройшов на олімпіаду, відмовитись не міг. Це був тиждень відпочинку (на морі), дійсно мав взяти паузу, бо все інше вже занадто напрягало.  Готуватись на олімпіаду не було часу – оскільки купа часто впусту пішло на диплом. Так ось на тій олімпіаді – я не вирішив майже нічого (багато вже забув, а багато чого не зрозумів і після того, як показали розв’язки). Це показало реальний рівень знань моїх, та і сам після цього, хотів чи ні – розчарувався! Може, не налаштувався нормально, я думаю якби готувався – претендував би на щось! Але який сенс з цього? Отримати якусь мізерну премію і все. Реально в житті ніяка математика не допоможе та і навіть нікому не потрібна. Ну показати іншим грамоту – і все!

Так ось. Повернувся після олімпіади – і знову почав думати про диплом (часу взагалі не залишалось). Під кінець – зробили нас двієчниками) Спочатку це було смішно, але дійшло до того, що з народу реально почали сміятись на передзахистах. Але самі чому ж навчили? Ну я на це не звертав жодної уваги, поки справа не дійшла до мене. Народ посилали раз у раз на нові передзахисти, на яких далі реально сміялись.. Ось. Ну і дійшло до мене – я впевнений на 100% – що у мене все було нормально. Та і навчався я до цього непогано, як ви читали раніше. Дійшло до того – що я сходив на один передзахист, другий , а далі відмовився. Строки реально піджимали, залишалось кілька днів до видачі дипломів.

Коротше кажучи, був призначений день захисту. Зовсім не переживав, адже впевнений – що все було добре. Питання, звичайно, часто задавались не по темі, а те – що повинні були насправді питати по темі – не було. Ну звичайно, що не на все відповів – я ж не можу все пам’ятати. Насправді я знаю, що на захистах – можуть бути будь-які питання, але вийшло все не по темі. Ну, все закінчилось, і я очікував результати. Так, ось – що мені в результаті сказали? Ні, не конкретно мені, а нам всім. Що ми не заслуговуємо на оцінки – ледь не просто так поставили нам, натягнули. У мене звичайно, все було 5 – і мали ставити 5, вле думаю все ж, що я заслужив – багато сил вкладав в навчання і все ж вірив, що якось це мені в житті допоможе (на 4-му курсі – призер укр. олімпіади, на 5му – на конференції (важко назвати її всеукраїнською – але в грамоті написано саме так) 3 місце.

Ну, як ви вже зрозуміли, розраховував типу йти в аспірантуру. Але, як виявилось, там вже хтось був. Ні, просто так вільний конкурс – це тільки на сайті написано, реально когось беруть, когось ні, навіть подавати документи не можна просто так. Так ледь не у всіх університетах. Можливо, піду через рік чи через 2 – хоча зараз перспектив в цьому абсолютно не бачу, тільки якщо немає іншої роботи, або якшо дуже зацікавлений саме в науковій діяльності. Все!

Можливо, далі буде…

17
Лис

Чому вчать в школі та університеті? Моя історія – пройдений етап.

В цій статті я розкажу практично про все своє життя – як я навчався і ким я став, що мені дала школа і університет, як вони вплинули на моє виховання. Наскільки важливо на певному етапі знайти мотивацію – і рухатись далі, не дивлячись ні на що. Доречі, сьогодні День Студента, з чим і вітаю всіх українських студентів *DRINK*

1й етап. Школа

Почалось все з того, що я пішов в перший клас. Про початкові класи нічого сказати не можу – там сильно не напрягали. Та і взагалі в школі було нескладно. Але я навчився читати ще до того, як пішов в школу. І одразу – почав відчувати себе ледь не генієм. Що цікаво, фізкультури у нас не було взагалі, що можна сказати – надпогано. Сиділи в одній аудиторії і все.

Доречі, з 9 років записався на шахи, і І розряд отримав в 12 років (і досі в мене посвідчення лежить) – але той перший розряд скоро втрачу (кілька років назад грав – і зберіг активність – український рейтинг порядку 2000). Дуже шкодую, що обрав такий спорт – абсолютно не рекомендую нікому. Нерви, перспектив нуль, на високому рівні взагалі важко зберігати концентрацію і нервову систему в порядку. Чому я конкретно зупинився? Не було можливості поїхати на змагання (нестача коштів), а грати постійно з одними і тими ж самими гравцями – сенсу мало. Тільки втрачаєш свій рейтинг. Думаю, якби займався всерйоз, то КМС отримав би без проблем, або навіть МС (якби вивчав теорію і т.д.) – але не бачив і досі не бачу в тому перспектив.

Потім я пішов в старші класи (5й клас). Звичайно, нічого поганого про свою школу сказати не можу, але рівень її був, м’яко кажучи не дуже. Відповідно не було куди розвиватись. Тут одразу як себе зарекомендуєш – так і буде. Не знаю навіть і чому – мені все ставили відмінно, знову ж таки – і фізкультуру ставили просто так. Чому я на цьому наголошую? А тому, що в школі не міг підтягнутись не разу – через це і впевненість втрачав свою. Не думаю, що сам винен – так виховує школа. Жодного напрягу. В 7-му класі потрапив одразу на 2 олімпіади – математика і українська мова. З математики на міській олімпіаді зайняв 12-те місце, з укр. мови – і досі не знаю, мабуть зовсім там все було погано (результат не сказали)…  Ну от, це перше фіаско, мені довели, що я нічого не знаю, та і знову ж, втратив впевненість. Думав, якшо спортом всерйоз не займаюсь – то хоча б будуть якісь досягнення в навчанні. Але, як виявиться потім, це нікому не потрібно…

2й етап. Вступ до ліцею

Після 7-го класу вступив до Житомирського міського ліцею (практично ледь-ледь; прохідний був 62 бали, я набирав 68). Звичайно, там я став ніким, на жодні олімпіади не пройшов, та й навчатись став не дуже. Те, що й досі я не міг підтягнутись ні разу, плюсів мені не додавало (ще хочуть заборонити фізкультуру у школі! – жах, не можна цього робити). Що можу про себе сказати в той час – і спортом не займався – і навчався погано. Ні, не тому що здібностей не було, просто якась невпевненість у собі. Не скажу про олімпіади, але добре навчатись міг будь-хто. Доречі, за оцінки переживав, після відмінних 7-ми класів, оцінки були просто жахливі. Все ж, тоді думав – якшо краще навчаєшся – більше досягнеш в житті, заздрив тим, хто навчався добре.  Але я знав, те що тоді я навчався погано, компенсую в майбутньому, оскільки рівень ліцею набагато вищий за шкільний. Постійні емоційні напряги, уміння списувати – тут ставали у нагоді, оскільки я дійсно турбувався про оцінки! 9й клас закінчив на підйомі – ситуацію трохи виправив на екзаменах. 10-11й клас ще краще, але навчання не зовсім подобалось (згадати нічого хорошого не можу). Оскільки спочатку зарекомендував себе не з кращої сторони, виправлятись було складно. Та й не хочу уже цього згадувати.

3й етап. Університет. Вступ.

В університет вступив ще до закінчення ліцею. Олімпіади тоді були. Набрав максимум і був 100% в цьому впевнений, подавав апеляцію, виявилось неправильно складені завдання. Тому з української мови було 27 із 40, а математика 100 із 100. Хоча я всеодно проходив, знайшов докази того, що в мене все вірно, але додали тільки 7 балів, 6 так я і не отримав (хоча докази реально були з кількох джерел). Так ось – там був професор якийсь на апеляції – він спочатку погодився зі мною типу все ОК, почекай. А от пройшло трохи часу – і він підсунув мені липову книжечку (не міністерську) – там було, як йому потрібно! Але я написав заяву на відмову, вірю тільки собі (комісія розглядала). Тому половину мені і компенсували! Злість накопилась – і навчився відстоювати. Тепер не дам нікому забрати в мене жодного балу просто заради принципу!! Для мене це було по суті не дуже важливо, але хтось через це “пролетів”. Цей плюс – дав мені змогу стати призером тієї олімпіади – вибив когось з третього місця в останній день. Грамоту так і не забрав – десь вона пропала в деканаті, а може її і не було взагалі – адже вже вона була підготовлена для когось іншого! Ліцей закінчив не дуже успішно, але мінімальну вимогу виконав – в атестаті не менше 7-ки – і я студент! Доречі, пішов в не дуже “перспективний” університет і факультет, але про це не жалкую – навчатись було легко.

4й етап. Я студент

Звичайно, що перші дні була деяка невпевненість. Знову почав переживати за оцінки, так як тут уже була важлива стипендія.  Але якось адаптувався – далі було легше і легше. Але все ж проблема була на першому курсі. Це те, що змусило віднайти мотивацію в собі. Знову ж урок фізкультури, предмет, за який вже ставилась оцінка, що безпосередньо впливала і на стипендію. Підтягуватись я не вмів (жах!). Тому і довелось випрошувати оцінку, але я був старостою – за рахунок цього мені знову ж ставили. Але на другому курсі по деяким причинам – відмовився бути старостою (набридло вести журнал – кому він потрібен взагалі!!). Звичайно ж, знову все здаю на відмінно, але викладач фізкультури (нарешті знайшовся нормальний) – сказав підтягнись хоч кілька разів – я почав бігати і дійсно почав підтягуватись перші рази!!. На 3-му курсі він поставив для мене завдання підтягнутись 12 разів. Я здавав 1 раз, другий, третій. 11 раз і все!! Ходив спеціально тренувався. Вперше записався в зал! Це безперечно, додало впевненості, але 12й раз я так і не підтягнувся. Необхідно було грати в шахи за університет (зіграв дуже успішно – оскільки мотивація була величезна).  За це я і отримав оцінку. Ні, після цього я не почав знову займатись шахами (доречі в цьому році знову є можливість грати за університет, якшо мене запросять!) – я записався в зал – і почав серйозно займатись. Це додає впененості 100%, і досі займаюсь – підтягуюсь 14-15 разів, але і на брусах роблю немало, та й силові показники зросли. Форму набрав нормальну.  А більшість друзів навпаки закинули це все, і я скоро стану кращим за всіх! Спорт дав мені мотивацію, додав впевненості. Звичайно, виховання нікуди не подінеш, інколи проявляється невпевненість у собі – але буду думати – що потім буде краще.

Так ось, на що штовхнула мене ця мотивація, і не тільки ця.  На 3му курсі їздив в Німеччину по програмі DAAD – ну і відповідно все сподобалось, бажання було величезне, почав вчити німецьку. Але чомусь все зупинилось, з часом бажання згасло, а на 4-му курсі у мене була важлива олімпіада по спеціальності (я думав вона як квиток в аспірантуру). На всеукраїнській олімпіаді я зайняв 2-ге місце (призові місця на цій олімпіаді наші студенти займали дуже давно). Відповідно був підйом – успішно вступив на 5й курс в магістратуру і здавалося все було ОК.

Але що було далі…  Продовження слідує…

16
Лис

Сайт “Укрпошти” будуть просувати в Google, Яндекс і соціальних мережах

Мабуть, кожен з нас знає, що таке УкрПошта. Хоча б раз отримували або відправляли посилки, іноді просто іншого варіанту навіть немає, оскільки кур’єрських служб часто немає в маленьких містах. Хто часто відправляє – користується сервісами – відслідковування посилок, калькулятором послуг та контактною формою (служба підтримки). Для чого просувати сайт взагалі? Кому потрібно реально –  той знайде і так. Так ось, що вирішили?  Витратити 120 тис. $  (погодьтесь, немаленька сума) на просування сайту. Чому так багато, запитаєте Ви. Це ж державна організація, і гроші, мабуть, наші з вашими :) Тому, звичайно ж, їх не буде шкода. А про тендер і т.д. навіть і говорити не буду, перевірити це все нереально – тому це й хороша дірка для відкачування грошей (хотілося б надіятись, що реально цього немає – але ж ціни 100% завищені в кілька разів). Доречі, нещодавно УкрПошта підвищила тарифи на свої послуги. Крім того, не бачу якихось там суперсервісів, які можна було б рекламувати. Технічне завдання на просування можна глянути тут, а суть новини читайте далі.

Читати докладнішеRead more