Перейти до вмісту

Повідомлення з тегами 'стипендія'

26
Чер

Порівняння навчання в Україні і в Польщі

За рік навчання в Польщі я вже можу порівняти, чим відрізняється система освіти в Україні і в Польщі. Як вступити в польський вуз і які умови навчання.
Дещо я вже писав в попередніх статтях, але хотілося б зібрати все в купу.

1. Вступ і умови навчання.
Вступ на 1-й курс на магістратуру – суттєво відрізняється. Основним чинником, який впливає на можливості вступу – це польське походження. Для осіб польського походження є стипендійні програми як на 1-й курс, так і на магістратуру. Крім того, маючи польське походження, Ви можете отримати Карту Поляка і вступати абсолютно на таких самих умовах, як і поляки. Тобто, з можливістю отримання соціальної, наукової і (або) спортивної стипендії (можна отримувати всі одночасно). Причому соціальна – залежить від доходів у Вашій сім’ї (у мене вона виходила дуже маленькою, тому я і вступав через консульство і маю Стипендію Уряду Польщі), а наукова і спортивна – відповідно від успіхів у навчанні або від спортивних досягнень. Одразу скажу, що отримати дві останніх досить мало шансів. Якщо ж у Вас немає польського походження, абсолютно не потрібно розчаровуватись. Зараз інсує безліч програм, особливо в магістратуру, по яким Ви можете оотримувати ну дуже пристойну стипендію (наприклад стипендія Стефана Банаха 1350зл). Також є можливість безкоштовного навчання, наприклад Сілезький університет пропонує близько 200 безкоштовних місць (зазвичай по 2 на спеціальність) для студентів з України без Карти Поляка. Хоча і без стипендії, але ж безкоштовно (плата за навчання в державному вузі складає десь 3000 євро). Програма Тераз Вроцлав теж пропонує безкоштовні місця, але конкурс там зазвичай більший (пам’ятайте, шанси завжди є). Вступати в приватний вуз або ж вступати на платне навчання я б не радив, просто не бачу в цьому сенсу. Якщо Ви не проходите конкурс на безкоштовне навчання або на якусь стипендію, то варто спробувати через рік або ж взагалі закинути цю ідею :( Отже, я вступав через Консульство і стипендія моя складає 900зл.
Раджу читати мої попередні статті на цю тему:

Про навчання у Польщі (вступ до польсокго вузу):
Навчання у Польщі: як вступити в польський вуз з Картою Поляка?
Навчання у Польщі з Картою Поляка. Частина 2/
Навчання у Польщі з Картою Поляка. Підводимо підсумки.
Навчання у Польщі – міфи.

Про Карту Поляка:
Як і де оформити карту поляка в Житомирі?
Карта поляка в Житомирі – як подати заявку?
Карта поляка: не здав екзамен
Карта поляка: буду здавати знову
Карта поляка – друга спроба. Що потрібно знати перед здачею?
Здав на карту поляка в Житомирі. Що питають на співбесіді?
Як забрати Карту Поляка в Житомирі

Про подачу документів:
Як подати документи на апостиль?
Як подати на візу в Польщу в Житомирі. Як оформити польську візу в Житомирі
Подача документів на польську візу в Житомирі. День подачі
Як я робив переклад в житомирському бюро
Співбесіда у Вінницькому консульстві щодо стипендії Уряду Польщі для навчання в магістратурі.

2. Чому я обрав Сілезький університет, а не будь-який інший?
Все просто. Тут не було мовного тесту (для тих, у кого КП), не було вступних екзаменів і вони максимально швидко вислали мені згоду, яка була потрібна для консульства. Тобто, потенційно писав і у інші вузи, але вони мені не пасували. Хочу сказати одразу, що вузом я не дуже задоволений, як і містом проживання, але все ж.

3. Перші кроки і проблеми з мовою.
Вийшло так, що відповідь від організації, яка давала мені стипендію, прийшла занадто пізно і я приїхав на 2 тижні пізніше, ніж очікувалось. Мені сказали, що місце в гуртожитку зарезервоване, але я приїхав, і тільки тоді мені почали шукати місце. Зрозуміло, що ніхто мене не зустрічав і нічого мені не пояснював. Перші дні було досить складно, особливо тяганина з документами і все інше. Найгірше в мене було зі знанням мови, адже я вчив колись перші три роки в школі, а також останній рік сам. Зрозуміло, що рівень цей невисокий і цього ой як не вистачало для навчання (як вивчати мову самостійно, читайте у дописі Як вивчити польську мову?). Правда, одразу записався на безкоштовні мовні курси від вузу і рік відходив на них, але не скажу, що вони багато мені дали. Особисто моя трагедія полягала у тому, що я після 2-х тижнів потрапив у лікарню, про це я вже писав раніше, тому не буду на цьому концентрувати увагу. Хоча перша сесія була дуже складною саме через цей випадок :(
Моя попередня стаття: Навчання у Польщі: адаптація. Перші дні в Польщі. Про мою першу сесію читайте тут і тут.

4. Методика викладання у Польщі. Про це я писав вже раніше. Якщо діяти правильно, можна все здавати. Потрібно тільки зрозуміти, що часто п’ятірок, як в Україні, взагалі нікому не ставлять. Читайте також про навчальний процес у одному з моїх дописів.

5. Чому багато українських студентів виганяють вже після першої сесії?
Основна проблема, з якою стикнулися студенти на першому році навчання – вони вважали, що все легко здати. Часто говорять про вільне відвідування пар у Європі. Нічого такого немає і близько! Часто відмічають навіть на лекціях, хоча не мають права цього робити. А на практиках взагалі. Іноді, пропустивши 2 чи 3 рази практики, можна просто не здати предмет (якщо не буде довідки, наприклад). А ще, іноді дають лише 2 шанси на здачу екзамена. Тобто – перший термін і перездача. Третього терміну просто не дають!!! І це кінець. Зрозуміло, хто часто не ходив на пари і потім не здав, їм немає чого жалітись. А є такі серед моїх знайомих, хто ходив практично на все, і потім не здав. Тому, вибір напрямку навчання досить важливий. Вибравши складний керунок, можна просто не здати потім, навіть викладаючись на 100%.

6. Висновки. Хоча спеціальність у мене і технічна, але вуз у мене гуманітарний. Тобто, основне завдання в Україні у мене було – вирішувати практичні задачі, а в Польщі – накопичувати теоретичні знання. А робити це я не дуже люблю. Потрібно просто “зубрити” теорію, навіть якщо немає жодного застосування… Часто я задаю питання: “А для чого це мені взагалі?” Коли ж дають якісь практичні завдання, то іноді я вже здаю краще, ніж поляки. Можна здавати краще вже на 2-й сесії (на 1-й тривала адаптація). А далі взагалі має бути все супер, особливо на магістратурі.

Хто планує вступати в цьому році – бажаю успіху. А я буду і надалі ділитись своїми враженнями, але вже з наступного навчального року, який стартує з жовтня :)

18
Лип

Співбесіда у Вінницькому консульстві щодо стипендії Уряду Польщі для навчання в магістратурі

консульство_у_Вінниці

Отже, 16 липня я все-таки мав на руках всі необхідні документи, які потрібно подавати в консульство, щоб претендувати на таку бажану стипендію. Що цікаво, лист-підтвердження від вузу я отримав лише в понеділок, 15.07.13, отже все складалось досить добре.

З самого початку хочу розповісти, які саме документи необхідні (на цю стипендію претендують тільки особи польського походження):
*одразу хочу сказати, що краще робити всі документи в двох, а то і трьох копіях;
- анкета і заява про те, що Ви ознайомлені з правилами видачі стипендії (шаблони знайдете на сайті консульства);
- документи, які підтверджують особу – паспорт український (бажано з перекладом, хоча в мене прийняли і так), паспорт закордонний і Карта Поляка (за наявності);
- диплом бакалавра з перекладом (я робив переклад у Польщі в присяжного перекладача, так як це вимагається багатьма вузами);
- медична довідка 086у (переклад можна зробити в Україні, бажано з засвідченням нотаріуса, хоча це нічого особливо не дає). Причому у мене в довідці не було вказано вуз і мій напрямок навчання, це не так важливо, так як в Україні така довідка стандартна (інших немає);
- дипломи/сертифікати з олімпіад/конференцій, мовний сертифікат і т.д., тобто ваші заслуги, все має бути перекладено на польську як мінімум в бюро перекладів і має бути печатка цього бюро (посвідчення нотаріуса не потрібне);
- рекомендація від полонійної організації (теж дуже важливо, хоча мені в консульстві сказали, що це необов’язково);
- рекомендації від 2 професорів зі свого вузу, можна мабуть від кандидатів наук, як аналог до польського доктора наук, також потрібно зробити їх переклад, або якщо Вам можуть написати їх одразу польською, то це ще краще;
- згода польського університету (оригінал, мають Вам вислати поштою або потрібно їхати в Польщу!), тобто, що вони розглянули Ваші документи і готові Вас прийняти. Для того, щоб її отримати, потрібно надати всі свої документи, в т.ч. диплом з апостилем і перекладом присяжного перекладача (мене попросили додати їх в систему інтернет рекрутації). Хочу сказати, що бажано шукати університет, в якому немає вступних екзаменів, тоді цю згоду отримати значно легше і швидше;
- документи про польське походження, тобто практично те саме, що і на Карту Поляка. Копії свідоцтв про народження, паспортів і т.д.

Далі – співбесіда. На співбесіду треба записатись завчасно. Крім мене, в цей день ніби ніхто інший і не подавав, тобто все було вчасно, мене запросили рівно об 11-й годині, так як і домовлялись. В цілому, атмосфера була дружня, запитали чому цей вуз і чому Польща, типу яка моя мотивація. Далі – про традиції/звичаї, якшо чесно не дуже сильно чіплялись, так як у мене вже була Карта Поляка, і схожу співбесіду я проходив. Потім запитали про мене – чим займаюсь взагалі. Вкінці-кінців видали мені рекомендацію про польське походження, а всі документи забрали (в т.ч. оригінали перекладу диплому і медичну довідку з перекладом).

Отже, що стосується консульства, то тут все нормально, але кінцеве рішення про отримання або ж не отримання стипендії приймається в Варшаві на підставі всіх вище перелічених документів. Які мої шанси, я навіть не знаю, рішення має прийти поштою ближче до кінця вересня. Тобто, подати в інший вуз вже не можна, так як оригінали деяких документів забрали, та і часу вже не буде.  Буду сподіватись, що все буде добре!

22
Гру

Що робити далі? В Україні чи за кордоном?

Ніякого кінця світу не сталось, а отже потрібно жити далі. Але я й досі не можу зрозуміти, чого я насправді хочу. 

Власне, напрямків поки два – або шукати щось в Україні, або їхати за кордон. Є можливість отримати карту поляка, але з першого разу отримати її не вдалось. Наступного разу буду готуватись краще. Можливо ця карта і стана перепусткою в Польщу, а потім кудись далі. Але чим займатись в Польщі? Шукати одразу роботу чи вступати в якийсь вуз на навчання? Навіть не знаю, з чого почати.

А чим можна займатись в Україні, не зовсім зрозуміло. По спеціальності нічого хорошого не пропонували. Ніби і роботи купа, але пропозиції були жалюгідні. Після 5 років навчання тобі пропонують йти майстром (це майже як робочим звичайним) і працювати з 8 ранку до 8 вечора за 1,5 тисячі гривень.  Погодьтесь, краще вже взагалі не працювати. Можна спробувати шукати якийсь безглуздий варіант – будь-яку роботу, але тут я знову не можу ніяк зрозуміти, що саме я хотів би знайти. Охоронцем чи продавцем? Теж не дуже хороші варіанти :-( Відкривати свій бізнес? Хороший варіант, та не для України.

Зараз я починаю задумуватись, а можливо я не ту спеціальність вибрав? І водночас задаю собі зустрічне запитання: “А що б змінилось, якби я закінчив інший вуз або інший факультет?”. А нічого б не змінилось. Я вже раніше писав, що в більшості випадків навчання в Україні – просто ілюзія. Я навчався досить добре, але якихось дивідендів з того абсолютно не отримав. Можливо і є в Україні кілька нормальних вузів, але в більшості випадків ситуація у випускників аналогічна, як і у мене. Або йдуть на будь-яку роботу за мізерну зарплату, або взагалі нікуди не йдуть.

Також яскравий приклад того, що вуз не головне – це те, що іноді я бачу випадки, коли певні міжнародні стипендії або програми виграють випускники простих вузів. Навіть в нашому вузі є такі. Та ж сама картина виходить, що і у звичайному житті. Якщо вчасно мені вдалося б поїхати за кордон, то все було б куди краще. Зараз ніби можливості і залишаються, але я вже відчуваю, що свого часу дуже хорошу можливість втратив. Нічого вже не повернеш. Тобто я сам, власними силами, міг виграти якусь стипендію – і поїхати. Чи то в Польщу, чи то в Німеччину. Наприклад, я був учасником програми DAAD у складі групи, а міг якось виграти і особисту стипендію. Але я і досі не знаю – чи буде там краще, ніж в Україні. Так, зарплати там високі, але для своїх. Тобто, щоб нормально жити, треба почуватись там як вдома, і, відповідно, щоб інші відносились до тебе як до свого, а не як до іноземного заробітчанина.

До чого я веду? Потрібно отримати європейський диплом і по ньому знайти роботу. Ось це ідеальний варіант. Другий варіант – просто знайти роботу – не дуже хороший, але іноді кращий, ніж шукати роботу в Україні. Але, щоб нормально навчатись, по-перше, потрібно знайти аналогічний вуз за Вашою спеціальністю, домовитись з ними, а по-друге, потрібен високий рівень знання мови (часто англійська мова дозволяє вступати в будь-яку країну, але всеодно потрібно знати або вивчити мову країни, куди збираєтесь їхати). Це я про тих, хто хоче після завершення вузу в Україні продовжувати навчання в Європі. Часто також потрібно шукати певні міжнародні програми (доречі, в мене на сайті в розділі Міжнародні програми є трохи інформації про це), які б виступали Вашим спонсором. Адже, хоча і навчання буває безкоштовним, всі інші витрати (проживання, харчування, проїзд) повинні сплачувати саме Ви (а за кордоном це все Вийде досить дорого).

13
Лют

Такі викладачі + анонс

Фото: GETTY IMAGES

Привіт друзі! Сьогодні хотів би поговорити про викладачів :)
Професія ця не дуже проста, зарплата також не дуже, одним словом просто працюють ті, кому це дійсно подобається.
В першу чергу розглянемо викладача в школі – напрягати школярів потрібно, створювати жорсткі умови теж, тим більше що зараз зовнішнє тестування – нікого не обманеш. Тобто вчитись простому учневі має бути складно!! Оцінки – як стимул і т.д. Є випадки хабарів, але в школах вони не так поширені, як в університетах.

А викладач в університеті – зовсім інше питання. Тут потрібно або максимально дати знання, так само стимулювати оцінкою (дуже рідко таке буває), або не мучити ні себе, ні інших. З власного досвіду знаю, якщо ланцюжок школа-університет обривається, то нічого не буде (тобто якщо не дали базових знань – в університеті робити нічого). Це означає, що певних студентів навчити буде неможливо. Навіщо знущатись з них? Я думаю варто ставити трійку всім… Тим більше зараз доволі великі проблеми з набором студентів, та й багато навчається на платній основі.
Викладачі в університеті бувають двох типів – старі та молоді :) В більшості випадків молоді відносяться до студентів набагато краще, адже самі були студентами нещодавно, але з часом це відчуття проходить, хочеться познущатись. І це навіть не провокація на хабар. Просто отримують кайф від того, що хтось не може здати. Але є й такі, що ускладнюють все для того, щоб збити хороший хабар.
Старі викладачі (зазвичай старої закалки) – хабарі не беруть, знають добре предмет – тому і можуть вимагати багато чого. Тут я нічому не дивуюсь. Раніше навчання було більш якісним! Я поважаю таких викладачів, зазвичай здати їх доволі легко, хоча і попрацювати прийдеться.
Також викладачі поділяються на цікавих та нудних. Вміння розказувати лекції або спілкуватись з студентами просто так не з’являється. Тут потрібен талант) У мене було дуже мало цікавих викладачів, також мені подобались такі, які мало знань давали, але і не вимагали=) А є такі викладачі, до яких дійсно було цікаво приходити, наприклад, з якими легко спілкуватись за межами університету, вони легко входять в дискусію, часто можуть розповісти якийсь анекдот або цікаву інформацію. Часто підключають студентів в діалог. Хороший спосіб також – заохочувати студентів, давати додаткові бали за відповіді на цікаві запитання!
Нудні викладачі часто задиктовують все підряд (сенсу в цьому не бачу, адже знань це дає мінімум). Такі викладачі також люблять познущатись – наприклад диктувати швидко і змушувати все записувати, давати постійно контрольні. Питати на кожній парі – і ставити двійки.
Який висновок з цього всього? Я думаю, трійку варто ставити всім, щоб не витрачати не свій час, не чужий). Звичайно, завжди є такі студенти, яких так і хочеться вигнати, можливо вони того і заслужили, але якшо викладач здійснює тиск і намагається вигнати багатьох, він або просто дурний, або провокує на хабар. Часто можна навіть не зрозуміти, чого хочуть такі викладачі…
Якшо постає питання стипендії – то тут я згоден – 4 ставити просто так не варто, тим більше який зараз розмір стипендії, але і занадто мучати теж не потрібно=). І взагалі, в ідеальному університеті без хабарів мало б все здаватись без проблем=)
На цьому все, але хотів би ще проанонсувати наступну статтю. Мабуть, Ви читали вже мої дописи про навчання в школі, та й в університеті, зокрема в магістратурі. Наступна стаття буде про аспірантуру. Чи варто старатись туди вступати, який сенс, та й яка взагалі від того віддача. Як я бачу то практично зсередини…

30
Жов

Планувати майбутнє потрібно завчасно

З цією проблемою я стикаюсь зараз. Університет закінчив в цьому році, а що робити далі, абсолютно незрозуміло. Було кілька варіантів, але мене це не влаштовувало. Практично пропонували роботу, на яку і після ПТУ можна іти. Для чого ж навчатись було, незрозуміло. Тепер варто розібратись в наступному питанні - чи потрібен диплом взагалі? Я думаю, часи СРСР минули, коли після навчання Вас направляли на роботу (хорошу чи ні – це таке) – але всеодно, була якась мотивація навчатись. Про життя взагалі нічого не можу сказати, але той, хто добре навчався, міг реалізувати себе краще, ніж інші.
А в наш час – потрібно мати або хороші навички в якомусь напрямку, або мати знайомих, які допоможуть влаштуватись на нормальну роботу. Причому навичкам – в університеті не навчать, тільки власна праця. Але іноді буває так, що важко знайти те, що тобі подобається. Тоді роботу буде знайти надскладно, як вирішення – ідуть працювати продавцем, офіціантом і т.д. Я думаю на таке нема чого розраховувати, адже потрібно прагнути до більшого. На будь-якій роботі диплом запитувати у Вас наврядчи будуть, тим більше дивитись на оцінки в додаток – це взагалі нонсенс. Тому тут потрібно задати собі питання – чи варто сильно мучатись, щоб здавати все на 5, чи краще здавати на 4 без жодних проблем (щоб тільки була стипендія). Не знаю, як диплом ТОП-вузів, але диплом на кштавт мого, думаю нікому не потрібен… Але всеодно я не шкодую про те, що навчався – адже навчався для себе + отримував стипендію, також мав додатковий час на роздуми.
Далі поговоримо про олімпіади, конференції, статті та інше.
Олімпіади – це інший рівень мислення, просто пахати нічого не дасть, потрібен талант. В цьому я переконався, коли брав участь в олімпіаді з математики (для простих вузів – не математичних). Нічого вирішити не зміг нормально! Кілька балів набрав лише випадково. Шансів було небагато. Але хоч щось набрав, це вже добре! (*хто не знає – суть на олімпіадах в тому – або вирішуєш все підряд і йдеш на 1-2 місце, або вирішуєш 1-2 приклади і розраховуєш на третє). Рік був останній, тому реваншу ніякого не буде (другого шансу) та й думаю злості в мене навіть не залишилось. Цікаво було тільки те, що у себе в групі (і на факультеті) – вважався одним із кращим в цьому плані. Але є і суб’єктивні причини невдачі – 5й курс, багато чого забув, не зосередився, були проблеми з дипломом – тримав їх постійно в голові. Я не думаю, що такі причини суттєво вплинули (я вже писав – що потрібен просто талант)! В кінцевому випадку я навіть не жалкував, адже вже знав, що в разі призового місця – отримав би грамоту і якусь мізерну премію. Ось і все. А знав, бо за рік до того я, все ж таки, брав призове місце на олімпіаді по своїй спеціальності (може про це розповім пізніше – хвалитись особливо там нема чим).
Далі про конференції та статті. Сучасна наука в Україні – це треба бачити!! Просто так це передати не можливо. Маразматичні статті без жодної суті, нема практичного застосування.. Хорошу тему вибрати дуже важко, самому хочеться написати дійсно щось значуще, можливо щось дійсно хороше, а не просто “лити воду” – не виходить. Конференції проводяться для того тільки, щоб рахувалось. А чому все так? Жодних спонсорів немає. В Європі все по-іншому. Тому і освіта має там особливе значення, тому і багато науковців з України їде за кордон. Просто їдуть банально заради кращого фінансування і все. У нас – немає хорошого фінансування, тому більшість дипломів/дисертацій пишеться “з повітря”.
До чого я веду? Навчатись є сенс тільки тоді, коли Ви навчаєтесь в топ-вузі (таких в Україні небагато) – де роботодавці на 100% впевнені, що студенти там хороші, де диплом дійсно ціниться і отримуються необхідні знання. В іншому випадку – навчатись є сенс тільки заради того, щоб повністю присвятити себе науці і мати шанс поїхати за кордон по причинам, які я зазначив раніше. Тому планувати, що робити далі, потрібно ще, вступаючи до вузу, щоб потім не жалкувати про 5 втрачених років, одразу необхідно визначитись, як навчатись. Я бачу тільки 2 варіанти – здавати все на 4, щоб отримувати стипендію (а тим часом думати, чим займатись далі) ; здавати все на 5, заради того, щоб отримувати підвищену стипендію, отримати червоний диплом – і далі працювати в напрямку освіти і науки. Здавати все на 3 або платити за навчання – цих людей я взагалі не розумію! Мені казали, що навчаються заради того, щоб просто було цікаво – зустрітись з друзями, поговорити і т.д. А чому йдуть і платять за навчання? Батьки так виховують… Або створюється ілюзія ідеального суспільства: краще навчаюсь – більше заробляю! На жаль, це правило в наш час в Україні не спрацьовує. А ще в університет вступають, бо намагаються рівнятись на інших:) І таке буває. Тому я абсолютно не дивуюсь, коли когось виганяють з вузу, або хтось сам вирішує піти. В цьому знову ж винні батьки, які платять за навчання. Вони і досі думають, що все, як і раніше…
Бувайте! Дякую тому, хто дочитав і залишить коментар ;)