Житомир-Львів, як доїхати? Автобус, потяг чи Blablacar

LvivПривіт, шановні друзі. Сьогодні поговоримо про те, як доїхати до Львова з Житомира. Для мене це один із найпопулярніших напрямків подорожей, адже потрапити до Європи найлегше і найдешевше саме через Львів. Крім того, в самому в Львові теж файно і з задоволенням можна провести там час.

Отже, варіантів кілька:

1. Автостоп.
2. Автобус
3. Залізничний транспорт.
4. Blablacar.

1. Автостоп

autostop

Варіант автостопом розглядати не буду. Тільки скажу, що місце в Житомирі для стопу – це район Богунія (Ялинка). Дістатись туди можна практично кожною популярною маршруткою або ж тролейбусом. Ходить такий транспорт кожних 5-10 хвилин. Наскільки часто підбирають мандрівників водії, не знаю. Тому і не можу рекомендувати даний спосіб. Якщо ж у Вас вдосталь часу і Ви не самі, то рекомендую спробувати і поділитись своїм досвідом. Напрямок руху – Новоград-Волинський-Рівне-Дубно(Луцьк)-Львів. Адже сумніваюсь, що знайдете того, хто безпосередньо їде Житомир-Львів.

2. Автобус

autobus

Купити білет на автобус можна онлайн або ж в касах автовокзалів. Сторінка – ticket.bus.com.ua. Звичайна ціна – 280 гривень (висока, тому що ці автобуси міжнародні), відправлення – лише о 10 ранку. І за 5 годин Ви будете у Львові. Правда, щочетверга о 01:30 ночі є один автобус, який буде коштувати лише 200 гривень, але їде він більше 7 (!) годин. Зі Львова ж можна повернутись о 19:30 чи о 22:15. І ціна на квиток нижча (близько 200 гривень). Перевірити доступність і час відправлень можна на зазначеній вище веб-сторінці.

Інший сервіс – busfor.ua. Ціни на квитки там 200-265 гривень і відправлення відбуваються кілька разів на день. Білет можна купити онлайн і ча подорожі коливається від 6 до 7,5 годин.

3. Залізниця

ukrzaliznycia

Варіантів 2 – Коростень або ж Бердичів, оскільки на превеликий жаль, з Житомира немає прямих потягів до Львова.

До Коростеня – 2 години їзди і білет коштує 50 гривень, до Бердичева – 25 гривень і десь годину часу діставатись. Квитки можна купити на  ticket.bus.com.ua.

Тож, розглянемо варіант з Бердичева. Потяг Миколаїв Пас – Івано-Франківськ (260 О) з Бердичева відправляється о 04:31, тому нам він не зовсім пасує або ж, якщо говорити щиро, взагалі не пасує :) Київ-Пасажирський -Ужгород (013 К) зупиняється у Бердичеві о 21:14, і о 04:04 Ви будете у Львові. Непоганий варіант, погодьтесь. Ціна квитка – плацкарт 90-120 гривень (коливається від дати) і купе 120-200 гривень (теж залежить від дати). Квитків дуже мало, тому планувати потрібно як мінімум за тиждень-два. До подорожі. Якщо ж це поїздка на уікенд, то і за 3-4 тижні. Це оптимальний (найдешевший варіант) подорожі. 25 гривень автобус Житомир-Бердичів + 100 гривень потяг Бердичів-Львів = 125 гривень.

З Коростеня нам підійде теж лише один потяг. Адже потяг 043 К Київ-Пасажирський –
Івано-Франківськ,
 який відправляється з Бердичева о 21:13, прибуває до Львова о 02:53, що досить незручно. Хіба що Ви захочете варіант з потягом 099 К Київ-Пасажирський-Ужгород, відправляється о 19:50, прибуває до Львову о 02:04 . Плацкарт в такому випадку коштує 100 гривень, купе – 140.  Сума подорожі 50+100=150 гривень. Такий варіант підійде тим, хто хоче одразу приїхати – переночувати, а вже наступного дня прокинутись свіжим і продовжувати перебування у Львові або їхати далі (доречі, можна цим потягом їхати і з Новоград-Волинського як альтернатива). Також Вам потрібно буде брати таксі до готелю/хостелу, адже о 2й ночі публічний транспорт не їздить. Отже 141 К Київ-Пасажирський -Львів 18:25-04:40 (плацкарт 95 грн, а купе – 200, звідки беруться такі ціни, важко зрозуміти). Варіант оптимальний з Коростеня і завжди там багато місць, але теліпається такий потяг 11 годин :D Ціна сумарна – теж 150 гривень.

Квитки можна купити на сторінці uz.gov.ua.

Тобто, за 125-150 гривень можна доїхати досить комфортно, а трохи доплативши, взагалі в купе.

Як повернутись, підлаштовуйтесь вже самі, вводячи ті самі станції – Коростень ПдЗх або ж Бердичів.

4. Blablacar

blablacar

Ціна питання – 200 гривень і за 5 годин Ви у Львові. Пропозицій багато. Єдина незручність, це коли невелике авто і 3 пасажири на задньому сидінні :) Але однозначно краще від автобусу.

Тож рекомендую Blablacar або ж якщо обмежений бюджет, то потяг. :) Якщо ж Ви подорожуєте великою компанією (наприклад, на фестиваль), то лише потяг :)

Дякую всім, хто читав статтю. Сподіваюсь, інформація актуальна і Вам знадобиться. Безпечних Вам подорожей, житомиряни:)

Візовий центр: Як подати на польську візу у Житомирі?

І ось підходить до закінчення моя річна віза по Карті Поляка. На жаль, я зволікав, і не продовжив її раніше. На сторінці візового центру не було термінів, а коли дзвонив у центр підтримки, то брали трубку, але говорили те саме, що місць, мовляв, вже немає.

Коли я прийшов у візовий центр особисто, мені сказали, що спочатку треба проплатити внесок. Очевидно, що в приміщенні візового центру його оплатити не можна, потрібно їхати за кілька кілометрів від нього спеціально у КредоБанк і потрібно оплатити аж 535 (!) гривень. Варіант з консульством я не розглядаю взагалі. Там втрачається купа часу + потрібно їздити два рази у Вінницю, до самого консульства з автовокзалу не дуже близько, а отже потрібно діставатись. І жива черга теж там є. Єдине, будучи студентом, я продовжував візу в консульстві в той же день. Зараз же все зовсім інакше. Записатись в консульство практично нереально, ще гірше, ніж у ВЦ.

Отже, повернемось до візового центру. В Житомирі він знаходиться на вул. Басейній, одразу біля Unicredit Bank. Ніякого навантаження всередині ВЦ не відчувається. Тобто, могли б прийняти абсолютно всіх. Натомість, потрібно спочатку йти до Кредобанку (в Житомирі він знаходиться недалеко автовокзалу). Заплативши 535 гривень, я дістав номер, який ніби мав дозволити мені зареєструватись на сайті або через кол-центр.

Як виявилось, потрібно ще чекати 24 години, аж поки номер стане активним. Далі потрібно ввести цей номер на сайті, і мають з”явитись дати подачі документів. Що цікаво, без цього номера – найближчу дату показує аж 16 серпня о_О. Тобто, 4 місяці черга, при тому що я подаю на безкоштовну візу по Карті Поляка, плачу за безглузді послуги 535 грн. Жахіття та й годі. Невже не можна збільшити кількість візових центрів, змінити систему, особливо для власників славнозвісної “карти поляка”, маючи яку, Вам не потрібно обгрунтовувати мету поїздки. Чому не пропускати таких людей одразу, звіривши просто номер карти. Абсолютно не розумію.

Очевидно, що причиною затримок є так звані “посередники”. Які пропонують “допомогу” в отриманні візи, працевлаштуванні за кордоном і т.д. Вони і резервують всі місця, а звичайним людям без хабаря просто нереально записатись навіть через 3 місяці. Зараз ніби почали з цим боротись, але сумніваюсь, що це допоможе.

Отже, питання лише одне. Який в біса безвізовий режим? Якщо навіть заплативши 535 гривень за такі-собі консультаційні послуги, я повинен чекати по 4 місяці, щоб отримати візу.

Чому ми загубили мову?

Нещодавно я повернувся додому, так як маю невеличкі канікули.

Повернувся я з Польщі, де практично 99,9% мешканців спілкуються однією мовою – польською. Якщо ти чуєш українську, російську, англійську або якусь іншу – знай, це іноземець і аж ніяк не поляк.

Не розумію як, але полякам справді вдалось зберегти свою мову не зважаючи ні на що. Під впливом німецької, російської з польською мовою нічого не сталось. Я сам намагаюсь більше контактувати з поляками та європейцями, а не з колегами з СНД. Це дозволяє мені удосконалювати мою польську та англійську. Але українська всеодно для мене завжди була і залишається бути рідною.

І ось я йду вулицями Житомира і сподіваюсь почути свою рідну мову. Прислухаюсь до однієї особи, другої, третьої, десятої. Прогулюючись по центру міста, я, на жаль, ЖОДНОГО разу не почув української мови. Прийшов у спортзал. Чоловік 10 – і всі знову ж таки балакають саме російською. Всі спілкуються російською, а потім намагаються вважати себе українцями. Аби не сталося так, як в Білорусі. Тільки один мій знайомий із Білорусі спілкується білоруською, він же і розповідав, що приблизно 1-2% білорусів спілкуються рідною, якщо це так можна назвати, мовою. Зрозуміло, що за зовсім короткий час там залишиться тільки російська і жодної іншої.

Що стосується України, то ситуація теж не з найкращих. Очевидно, що всі проблеми теж зв’язані з мовою. Людям нав’язуються стереотипи. Мовляв, Вам заборонять російську мову, але в кінцевому випадку відбувається масова русифікація. Телебачення, радіо, газети, книжки – у всьому більший відсоток російського продукту.

Я намагаюсь не реагувати на це, але мені вкрай неприємно.

А українці за кордоном в значно більшій мірі зберігають українську мову, ніж ми, українці. Хоча я і писав раніше про діаспору в Гданську, де українська мова практично втрачена, але люди теж вважають себе українцями.

Борислав Розенблат – житомирський “волонтер” і “благодійник”

Ще кілька тижнів тому я і не знав взагалі, хто такий Борислав Розенблат. Почали з’являтись сіті-лайти з рекламою, а згодом його почали піарити як в інтернеті, так і на телебаченні. Особисто я до нього ставлюсь нейтрально, оскільки, будучи житомирянином, вперше його чую саме зараз. Реклама в інтернеті (на новинних житомирських сайтах) взагалі мене обурила.

Борислав Розенблат

Так звані “згадки” про нього не відмічені, як рекламні матеріали, а є простими новинами. Я називаю такі новини “джинса”. Втім, оцініть самі.

Борислав Розенблат балотується від партії президента по Житомирському мажоритарному округу – новина на Житомир.інфо, – зауважте, не рекламна, а тільки пов’язана з Виборами до Верховної Ради.. В мене виходить, теж стаття пов’язана з виборами))
Особливо порадував відеорепортаж:

А що ж у нас на популярному сайті Журнал Житомира:
Ось така новина, якщо придивитесь, то вона в точності повторює статтю на Житомир.інфо))) І також дивно, але позначки – реклама я не знайшов.

Продовжити читання “Борислав Розенблат – житомирський “волонтер” і “благодійник””

Не вмикають опалення

Не знаю як у вас, але у мене і досі немає опалення в квартирі. Це при тому, що останній тиждень температура опускається десь до 5 градусів. Зараз взагалі показує 3 градуси. Навіть просто сидіти холодно, а спати потрібно лягати повністю одягненим.

Все було б нічого, але ж за опалення ми сплачуємо цілий рік (в зимовий період більше, в літній менше). Що заважало тиждень назад увімкнути опалення, як і роблять в цивілізованих країнах. В нас же почнуть “чухатись” лише завтра.

До цього всього я ще й трохи захворів, можливо і через те, що вночі холодно, а у нас не палять :(

Як я робив переклад в житомирському бюро

Назву фірми, звичайно, казати не буду, так як мені повернули всі кошти, а також обіцяли “покарати” перекладача, але історію зобов’язаний розказати іншим. До слова, ця “контора” – одна з найбільш популярних в Житомирі, активно рекламується навіть по ТВ.

Отже, з чого все почалось? Як тільки я зробив апостиль і забрав свій диплом, одразу постало питання, де його можна перекласти на польську мову.

Друзі мені порекомендували одну із агенцій, де зробити краще і я пішов.

Одразу сказав, що мені потрібно зробити переклад, який би підійшов для польського вузу. Мовляв, треба нотаріальне посвідчення, запитав чи робили вже таке і чи все буде нормально. Мені відповіли, звичайно все буде добре (хоча далі я дізнався про те, що вони знали – такий переклад не підходить). Я чомусь одразу погодився, навіть не попросивши сертифікату перекладача та необхідних документів. Ну квитанцію взяв.

На наступний день прийшов забирати. Переклад диплом+додаток+медична довідка + нотаріальне завірення – це все обійшлось мені в 230 грн. Я заплатив, ніби все нормально. Хоча і подивився, що нотаріальне посвідчення українською мовою, а як його прочитають поляки?

Та вся біда була абсолютно не в цьому. Мій переклад у вузі просто не прийняли, причому частково я сам винен, адже більшість вузів каже – одразу робіть переклад у присяжних перекладачів в Польщі. Нотаріальне засвідчення в Україні – мається на увазі засвідчення в консульстві, яке коштує чи то 45, чи 65 євро за документ чи за сторінку (всі кажуть різні цифри). Але я одразу можу сказати – дешевше поїхати навіть в Польщу і зробити переклад там, аніж платити шалені гроші на місці.

Отже, мій переклад не прийняли, і я був дуже сильно розчарований. Почав шукати помилки в тексті перекладу, знайшов в одному документі, в іншому – прийшов в бюро перекладів, “натиснув” на них і почав вимагати повернути частково гроші (в перший день я знайшов помилку лише в одному документі). Звичайно, мені одразу відмовились повернути  навіть частково, забрали один із документів. Але на наступний день я знайшов помилку в іншому документі, отже переклад був абсолютно неякісний. Тому ще через один день я попросив повернути всі кошти, крім цього уже майже пішов в “Центр захисту споживачів”. Але до цього справа не дійшла, мені повернули абсолютно все і вибачились, але далеко не факт, що перекладач (та ще й нотаріус, що його завіряє) перестав у них працювати. Втім, це вже мене не сильно цікавить. Бачите, я навіть назву фірми не розголошую).

Отже, висновок такий, особливо для тих, хто подає документи в польський вуз. В Україні робити переклад просто не можна, так як він не тільки низької якості, а він ще й попросту не підходить

 

Подача документів на польську візу в Житомирі. День подачі

Перед тим, як читати даний допис, обов’язково прочитайте попередній, в якому я писав безпосередньо про процес підготовки до подачі документів.

30 травня я зареєструвався через кол-центр (як виявилось, це єдиний спосіб зареєструватись) аж на 11 червня на 8-30 ранку.

В день подачі прийшов за 10 хвилин, і вже була черга чоловік 10. Але, як виявилось – подавати все досить швидко. Особливо мені з Картою Поляка навіть не потрібно запрошень і страховки. Не розумію, чому я так довго очікував )

Мене перевірили по списку, чи я зареєстрований, хоча колосального напливу клієнтів я не побачив, могли б і без реєстрації оформлювати… Може просто потрібно стояти і чекати, поки всі здадуть документи, і одразу підійти без черги. Але черга може бути цілий день, тобто обслуговують в першому порядку тих, хто зареєструвався через кол-центр.

Отже, я показав всі документи, після цього мені видали квитанцію на оплату в Кредобанку. Як виявилось, до нього ще потрібно іти одну зупинку, не могли б якось приймати оплату одразу на місці? Банк працює з 9-00, тож довелось хвилин 15 чекати. Теж все так продумано.

Після оплати в сумі 205 грн я повернувся назад у візовий центр, і консультант заповнила на комп’ютері візову анкету – займає буквально кілька хвилин. Я передивився, чи все правильно там, на цьому і все.

Тож раджу Вам реєструватись завчасно, щоб потім не псувати нерви.

В самому кінці мені видали квитанцію, на якій зазначено номер, по якому можна буде відслідковувати, коли віза буде готова. Як мені повідомили, вона має бути готова 19 червня (я подавав 11-го).  Тобто, приблизно тиждень іде на виготовлення візи. В день, коли віза буде готова, має прийти сповіщення по SMS. Я відкривав національну візу на рік (з Картою Поляка), яка дозволяє перебувати до 90 днів на півроку в шенген-зоні. Хоч якийсь позитив!

До цього всього мені видали анкету, в якій необхідно було оцінити якість послуг. Звичайно, що я написав все, так як є. Про те, що реєстрація через сайт не працює і мабуть, ніколи і не працювала. Про те, що в кол-центр додзвонитись просто нереально, потрібно дзвонити лише в 8 ранку. Та й очікувати 2 тижні, щоб тільки подати (або казали приходити кожного дня, може пощастить подати без черги – просто супер). Та і, знову ж таки, платити гроші за візу (точніше за послуги візового центру, а дехто ще й платить 35 євро за саму візу), яка має бути безкоштовною. Скажете мені, їхати у Вінницю, і оформлювати там на місці? Там взагалі черги на 3 місяці вперед. Я думав,  вся суть візових центрів у тому, що там можна просто прийти і подати, відповідно за це і платити 205 грн.

Як виявилось, це зовсім не так…

Фашизм – головна проблема. Антифашистський мітинг в Житомирі

галичина - логово неофашизму

Кілька днів тому в Житомирі відбувся антифашистський мітинг, на який примусово “зганяли” всіх студентів. Як мені сказали, погрожували проблемами з сесією та стипендією. Звучить як нонсенс звичайно, але на акції дійсно було дуже і дуже багато студентів. Вони не зовсім розуміли, для чого вони туди йшли, але були списки і відмічали тих, хто не прийшов.

Продовжити читання “Фашизм – головна проблема. Антифашистський мітинг в Житомирі”

Як забрати Карту Поляка в Житомирі

карта поляка

 

Як і де оформити Карту Поляка в Житомирі, я вже писав раніше.

Сьогодні буде інформація для тих, хто успішно пройшов співбесіду на Карту Поляка  в Польському Домі в Житомирі.

Отже, приблизно через місяць варто подзвонити в Консульство у Вінниці за телефоном (+380) 432 507 412, швидше за все з Вами будуть розмовляти польською мовою.
Наприклад, можете сказати так: Witam państwa. Nazywam się … (обов’язково треба представитись). Chciałbym dowiedzieć, czy gotowa jest Karta Polaka.

Вам зазвичай можуть сказати або передзвонити через певний час, або повідомити про те, що Карта вже готова (зазвичай, вона робиться від 1 до 2 місяців). Отже, якщо Карта буде готова, то у Вас є два варіанти – або їхати у Вінницю і забирати її там, або чекати, поки Консул приїде в Житомир і урочисто вручить Вам КП.

Зазвичай Консул приїжджає в Житомир в другий четвер місяця, але в травні цей день попав на 9 травня – вихідний. Тому Консул буде в Житомирі аж 29 травня. Втім, для того, щоб забрати Карту Поляка в Житомирі, Ви повинні її попередньо замовити, відправивши SMS на номер (067) 658-74-07 (можете попередньо подзвонити на цей номер і уточнити деталі). Як мені повідомили, з Вами попередньо зв’яжуться і запропонують Вам підійти на певний час в Польський Дім (в день, коли Консул буде в Житомирі). Карта вручається урочисто, заходити повинен кожен окремо, тому в день видачі карти теж необхідно буде постояти в черзі.

Якщо ж Карта вам “горить“, то треба їхати у Вінницю і забирати. Потрібно зрозуміти, що там черги ще більші. Зручно було б в день, коли забираєте, одразу подати на візу, але на даний час там зайнято абсолютно все, тому краще все-таки почекати і забрати в Житомирі, а потім одразу відкрити візу в Житомирі через візовий центр (потрібно платити ще 20 євро, але я не думаю, що це критично, та і варіантів інших немає – у Вінниці треба дуже довго чекати + витратите ті самі гроші на дорогу). Кажуть, відкриваючи через візовий центр, проблем не має бути жодних, і відкривається віза до 10 днів (зазвичай, за тиждень). Про це я теж згодом напишу.

Успіхів Вам! Сподіваюсь, скоро вже буду мати і Карту Поляка, і візу на руках :)

Карта поляка і патріотизм

Справа в тому, що Україна не завжди була незалежною і входила до складу різних держав протягом свого історичного розвитку.
І ось що з цього вийшло. Чим ближче до заходу, тим більше українців, які мають польське коріння, а якшо брати на схід або південь, то більше росіян.

Причому для поїздки в Росію раніше достатньо було тільки внутрішнього паспорту (зараз вже потрібен ніби закордонний паспорт). Тобто, особливих проблем поїхати туди немає.

Якщо ж говорити про Польщу, то виникають значні проблеми. Туристична віза коштує 35 євро, а окрім цього потрібно її ще обгрунтувати (ніби і не дуже складно, але всеодно). Також потрібно або платити за послуги візового центру 20 євро (якщо говорити про Житомир), або їхати у Вінницю 2 рази і витратити ці самі гроші. Тобто, щоб тільки поїхати на екскурсію, потрібно викинути порядку 500 грн…

Поїхати на навчання або роботу – це ще більші проблеми.

Що ж дає Карта Поляка?
1 – не потрібно платити консульський збір при оформленні візи. Не потрібно вказувати причин для оформлення візи і оформляється вона одразу на рік.
2 – навчання. Для власників Карти Поляка навчання в Польщі безкоштовне і вони мають ті ж самі права при вступі, що і польські громадяни. Але це абсолютно не означає, що Ви будете отримувати стипендію. В такому випадку можна буде розраховувати лише на якусь соціальну стипендію за хороші успіхи у навчанні.
3 – робота. Ніби легше влаштуватись, але це не означає, що легше знайти роботу і далеко не факт, що у Вас буде висока зарплата.
4 – знижки на поїзд, безкоштовне відвідування музеїв – це вже другорядні речі.

Що потрібно для того, щоб отримати Карту Поляка?
1 – довести своє польське походження, причому мінімальна вимога – дідусь або бабуся мають польську національність, або прабабуся+прадідусь.
2 – підготуватись і пройти співбесіду, і це не формальність. Потрібно знати мову, а також звичаї і традиції. Особливо жорстко питають про релігію, так як це для них дуже важливо.
3 – підписати заяву “про приналежність до польського народу“.

Отже, отримуєте Ви лише якісь матеріальні речі, взамін починаєте вчити іншу мову, принижувати свою національну гідність (наприклад, практично примушують або ходити до костьолу або ж дізнаватись про нього, і говорити, що ходиш). З цієї точки зору я не дуже щасливий, що здавав на цю карту. (Хоча з іншого боку у мене родичі – поляки, нема чого і соромитись…)

Але ж в Україні створені такі умови, які примушують це робити. Ми ніби стаємо ближчими до Європейського Союзу, потім знову віддаляємось. А до безвізового режиму ще дуже і дуже далеко. Я не знаю поки, де жити краще, але зрозуміло, що середній рівень життя в Польщі значно вищий за український.

Та й навіть якщо поїхати у подорож Європою, то з Картою Поляка зробити це буде значно легше.