Самомотивація або філософія “здоровий спосіб життя”

Чим слабшим я був раніше, тим сильнішим я стану зараз!

Ось на блозі “Думки вголос” – прозвучало таке запитання

чому у нас незмінним атрибутом будь-якого урочистого заходу є великі дози алкоголю?

Ну відповідей на це запитання я можу знайти кілька:
хочеться напитися, “відірватися” – і забути про все;
коли випиваєш – більш розкутий, по п’яні легше познайомитись і не тільки (якщо Ви знаєте про що я :) ) ;
якщо справи йдуть кепсько або ти зовсім розчарований життям – алкоголь тимчасово зменшить твій “психологічний біль”;
отримувати задоволення від смаку алкоголю :) – цікавий варіант =)
якщо ти п”єш з друзями – ти заслуговуєш на повагу. О, мовляв, ми з тобою “бухали” разом!

На рахунок того, чи шкідливо, чи ні – я б мабуть такого питання собі не задавав. Зараз все шкідливо, якщо пити рідко – наврядчи щось погане вийде. Можливо вилізе щось через кілька десятків років, але, можливо, краще було жити і веселитись, ніж прожити життя скучно, але залишитись з хорошим здоров’ям. Це все, знову ж таки відносно. Можна абсолютно не пити, не курити і т.д. – і серйозно захворіти. Ніхто від цього не застрахований.

На випуск в університеті я не пішов. Я пообіцяв собі в певний момент – тепер я не буду ніколи пити. Як думаєте, вийде? Чи всеодно зірвусь? Поки виходить… Останні кілька років пив зовсім небагато (1 чи 2 рази :) ), це було вино в основному – і зовсім небагато. Минулого року довелось бути в Севастополі, ну і як не випити кримського вина … Але це важко назвати “випити” – невеликі дози вина – іноді навіть корисно. Але це таке.
Тобто останній раз пив взагалі алкоголь – в травні 2011).

Але за все життя “напивався” кілька разів :) Треба ж було спробувати.

Останнє що пам’ятаю – у нас був екватор (на 3 курсі), ну і серйозно “погуляли”, мабуть не можна і шкодувати. Головне, що було весело.

Через місяць після того я вперше прийшов в зал, і це змусило мене думати по-іншому. Я зрозумів, що спорт я не кину ніколи, це буде також додаткова відмовка – не п”ю, бо займаюсь спортом. Хоча і спортсмени дуже часто випивають:)
Але я думаю трохи по-іншому. Не можна сказати, що у мене якісь супер-досягнення у спорті, і невідомо, чи будуть взагалі, але я ставлю цілі.
Є якась мотивація. Наступного разу зробити більше і більше. Буде непросто, я знаю про це. Легко можна отримати травму, можна отримати навіть травму на все життя. Але всеодно спорт – це класно, неважливо яким саме видом Ви займаєтесь і які у Вас можливості.

Хороше відео на тему мотивації.
Успіхів Вам.

Сни – частина 3

Хочу знову продовжити тему снів. Власне – вирішив взагалі створити окрему категорію записів, де буду розказувати про свої сни. Тільки від недавнього часу вдається трохи запам’ятовувати сни. Не повністю звичайно, а лише частково.

Кілька днів назад приснилось таке – стою я, не знаю в якій кімнаті, вже не пам’ятаю точно. Поряд – Арнольд Шварценеггер, в хорошій формі (мабуть в кращій свої формі – років з 35-40 назад)… Був ще якийсь дядько, я його не впізнав, раніше ніколи його не бачив. Ну я, звичайно, попросив сфоткатись – не для кожного ж випадає така можливість. Як тільки я у нього попросив, він став таким, як зараз… Навіть страшно трохи стало.

На мою думку, це значить одне – потрібно розуміти, що минуле вже не повернути. Іноді потрібно просто забути все, що було раніше.

А сьогодні приснилось взагалі щось незрозуміле – якась дівчина, я їду в маршрутці, вона починає щось мені говорити. Я посміхаюсь, мені дійсно цікаво те, що мені розповідають, не можу згадати досі, чи бачив я її раніше. Але доволі чітко пам’ятаю це обличчя і зараз (хоча в реальному житті я її, швидше за все, не бачив). Можливо ще зустріну? Ну, поки це не важливо. Це ще не все, я ніби сплю у себе вдома (там де і реально сплю завжди) – а вона ніби щось кричить мені у вікно :) Я прокинувся, чомусь це мені заважало. Я просто пішов спати в іншу кімнату. Все настільки реально було, що я навіть подумав – що це  реальність. Але прокинувся – і все на своїх місцях. Тобто мені приснилось, що я прокинувся в тому ж місці, де я сплю. Такого не було раніше.

Що ж це значить? Якась дівчина намагається поговорити зі мною, а я тікаю? Цікава ситуація,звичайно, алея нікого не шукаю зараз. Можливо, це буде якась випадкова зустріч. Якщо я її зустріну в реальному житті і впізнаю – взагалі буде цікаво, але думаю, що це малоймовірно.

Поки це все. А далі буду писати ще на цю тему. Мені самому вже цікаво, якісь іноді безглузді сни сняться, але можливо вони щось значать?

Такий менталітет

Попередній допис був про те, чи варто їхати за кордон. Там розглядались різні варіанти поїхати, та й, з рештою, залишитись там.

Наскільки це складно чи легко, сказати не можу. Головна проблема – у вивченні мови, все інше – вже другорядне.

Але багато хто переконує себе – жити за кордоном нічим не краще, основна проблема – скучно, люди інші, менталітет не той, не почуваєшся сам собою, звик до інших умов…

На прикладі Німеччини спробую все пояснити. Я їздив колись по програмі DAAD приблизно на 10 днів здається (3 роки назад). Багато чого нового дізнався, та і побачив зсередини те, про що по телевізору тобі не розкажуть. Так ось, головна перевага Європи – всі заробляють пристойно, тому відпадає бажання красти. На вулицях – не прив’язані велосипеди, в університетах – постійно відчинені двері.

Якось ввечері зайшов в навчальний корпус – там не було майже нікого, зайшов на кафедру. Потім через деякий час хтось зайшов, почав собі працювати, та і все. Стоїть плоттер, стоять комп’ютери – в нас би за таких обставин все повиносили! Там же ні – якщо я заробляю достатньо (мені вистачає), то навіщо щось красти.  Власне, можна сказати, в такому суспільстві жити спокійніше.

Ввечері на вулицях нікого немає. Так, ми не були у великих містах – там мабуть народу ввечері вистачає. В маленьких містах або селах – можна взагалі нікого не побачити (пусті вулиці). Також магазини закриваються доволі рано. Ось така особливість.

На вулицях чисто – ні в кого бажання не виникає “гадити”, як буває в Україні.

В невеликих містах я не побачив навіть дорогих автомобілів – так, зарплата дозволяє купити яке завгодно авто, а купують щось просте.

Система освіти взагалі інша. Все прив’язано до практичного застосування. Якщо щось вивчають чи щось розробляють, то воно все РЕАЛЬНО використовується.

Відносини викладач-студент зовсім інші. Наприклад, декан може без проблем випити з Вами пива, влаштовуються так звані вечірки, можна нормально поговорити. Не те що в нас, іноді побачиш викладача не в університеті – і він навіть не привітається (так, були такі випадки), зробить вигляд що Вас взагалі не знає.

Власне, ще можна багато чого розповісти. Можливо, пізніше щось згадаю, або колись знову поїду.

Що я буду робити цим літом?

Починаючи з п’ятниці наступає ЛІТО! Але ще доволі холодно вночі, навіть купатись в цьому році не ходив.

Так ось – цим літом у мене є купа часу… Ось і думаю, як використати його з користю.

Через місяць буде рівно рік, як я випустився. Що ж я встиг зробити за цей час? Майже нічого, якщо чесно. Можна навіть сказати, що прожив цей час дарма, але це не так. Роботи так і не знайшов – займався чим виходить по-троху. Тренувався доволі часто. Але що це мені дасть, я так і не можу зрозуміто. Заробляти спортом ніколи не вийде. Ну типу можна виконати колись МС, стати персональним тренером – і пристойно заробляти. Але це занадто важкий шлях. Я до цього не прагну. Просто тренуюсь в своє задоволення, так я знаю, що час не проходить дарма. А ще добре харчуюсь і нормально сплю. Ось це головне.

Так ось, цим літом я нарешті маю вирішити, чим займатись далі. Якщо ви читали мій блог раніше, я писав про те, що намагався якось шукати шляхи поїхати за кордон. Друзів в мене в Україні абсолютно немає, ніхто б навіть не помітив, якби я поїхав. Ну як сказати, друзі то є, багато знайомих, з багатьма вітаюсь, завжди радий зустріти. Друзі зі школи, ліцею, особливо багато знайомих з університету залишилось (можливо ще й повернусь туди – ще думаю). Але це нічого не означає.

Можливо я сам не хочу мати справжніх друзів, не знаю. Ну нічого не зробиш, так і буде.

Плани на це літо доволі прості:

займатись спортом, класно харчуватись;

відпочивати (добре висипатись і ходити на пляж);

вивчати мову (мені треба німецька) – наскільки вийде. Курси нормальні знайти не можу – прийдеться самому, але треба розуміти – що часу в мене не так і багато;

подумати над науковою діяльністю (ось це звичайно під питанням – його мабуть, скоро буду вирішувати); чи варто йти в аспірантуру і чи не будуть знову мені перекривати цю можливість (я за це сильно не переживаю – ні то ні, нерви тріпати собі не буду).

подумати над бізнес-ідеями, чим займатись, яку роботу шукати… важке запитання і для мене поки це головна проблема;

вирішити, який будинок я собі хочу і який автомобіль, а також за який час я зможу все це купити. Так, планувати потрібно, навіть якщо надія на те, шо щось вийде, дуже маленька…

Власне, так я зрозмію – заради чого працювати і заробляти гроші…

А чи вийде в мене це все, буду писати пізніше…

Сни – частина 2

Намагаюсь запам’ятовувати сни – і нарешті щось виходить. Кілька днів назад приснилось – що попав в аварію.  Не розбився, все ок – але влетів на гроші. Настільки розчарований був, але… прокинувся і все ОК :)

А другий сон ще цікавіше – в мене стріляють, а я тікаю. Типу дають мені можливість втекти спочатку…

Що б це все значило?

Вже писав раніше, що нічого хорошого не сниться :( Або хороше не запам’ятовую…

Про сни

В останній час постійно сняться якісь неприємні сни :( В більшості випадків я просинаюсь і все забуваю. Можливо, це означає, що міцно сплю. Але в снах ситуація точно така сама, як і в моєму житті – хочу щось змінити, але не можу…

За весь час чітко пам’ятаю лише один сон – я хочу втекти від когось, але не можу рушити з місця, хочу кричати – але чомусь не можу. І ніби хтось поруч – готовий допомогти, але я не можу крикнути… Ось таке.

Можливо, іноді сняться і хороші сни, але я їх ніколи не запам’ятовую…

Зробити те, що задумав

Нарешті видалився вконтакті, на початку цього тижня, але можливо знову повернусь, так як треба закинути рекламку і трохи вести групу :( Але, якшо чесно, туди мене вже й не тягне.  На connect.ua чомусь пише “Ваш профиль был наказан”. Я й сам не зрозумів, чому…  Може це і на краще, адже туди теж не зможу зайти :) А facebook мене навіть не притягує.. Зайшов-вийшов. Реальних друзів моїх зовсім мало… Хоча і не знаю, чи є вони в мене взагалі – друзі.  Вітаюсь з багатьма, є про що поговорити з багатьма, але справжніх друзів немає. Чи потрібні вони мені, і сам не знаю…

Отже, якшо мені вдасться назавжди видалитись з соціальних мереж, у мене з’явиться купа часу. У мене зараз вже з’явився час, ніби сидів небагато – але це все затягує, якшо чесно! Просто втупу витрачаєш час…  Але веселіше не стає.

На що ж перетворилась соціальна мережа Вконтакті? Спортивні групи масово почали закривати, адже вони стали осередком продажу так званих сильнодіючих препаратів. (фармакологія, хімія, допінг і т.д.) Доступ до інформації мали діти практично будь-якого віку. В результаті хімічитись починали в 12 чи 14 років, здуріти можна. Це таке, просто мене цікавлять силові види спорту, тому і пишу на цю тему :)

А ще подобаються постійні мотиватори/демотиватори про шкідливі звички… Всі типу лайкають, але після цього 90% пішли і закурили, випили і т.д. Що за мотивація така? Кому вона потрібна, якшо вона не діє.

Власне все що цікавило мене там (вконтакті) – спортивні групи, чомусь це все пропало…  Коротше кажучи це не так і важливо.

Я нарешті запустив програму Rosetta Stone, для вивчення іноземних мов. Вивчати буду німецьку. Хоча, можливо, програма і не супер, але поки це краще, що можна знайти. Набридає досить швидко, але буду старатись. Звичайно, вивчати мову самостійно досить важко, але де знайти нормальні курси? Теж не дуже зрозуміло. Одного разу ходив – потім група розпалась + я був трохи зайнятий, прийшлось кинути. Але зараз я зрозумів, це мій останній шанс. Вивчити мову і поїхати туди. Мрію поїхати в Німеччину. Я буду там, чого б мені це не коштувало, адже в Україні немає майбутнього, я і так вже розтратив весь потенціал, про це писав раніше… Вчився-вчився класно – і не отримав з цього жодної віддачі. І тепер я маю довести, що можу увімкнути силу волі і все-таки стати кращим за інших. Ще доволі хороший плюс – мене ніхто не тримає тут – я вже писав, що друзів практично немає, можливо і ніхто не помітить, якщо я кудись поїду.

 

 

Набридла дієта !

Лише кілька днів назад я писав про те, що збираюсь максимально схуднути до літа. Але схоже, що протримався на дієті я лише з 7.04 до 17.04. Як я харчувався? Практично без вуглеводів!!! Кисломолочний сир, курка, із вуглеводів – каші та сухофрукти… Також включав м”ясо та овочі. І більше нічого! Хліба я не їв весь цей час.  Почав включати аеробні високоінтенсивні тренування. Моя задача була – максимально “підсушитись”, але при цьому максимально зберегти м’язи.

Але що я зрозумів – щоб все вийшло – це потрібно тільки і слідкувати за харчуванням, сном і тренуваннями. Але як виявилось, зараз в мене вже немає такої можливості. А в їдальні тобі так ніхто не буде готувати :)  І якшо ланцюжок тренування-харчування-сон розірваний, нічого вже не вийде… Зрозуміло, що з втратою ваги і таким харчуванням почали падати результати, це мене і почало пригнічувати.

Можливо, варто повернутись до силових важких тренувань і забити на той прес і рельєф :) Бо раніше я міг тренуватись по 5 разів на тиждень, а зараз азарт пропав взагалі…

Доречі, програму, яку я складав раніше – не зміг виконати. Потягнув спину – тиждень пропустив, а далі не вистачило сил – та й задумав скидати вагу до літа :) Схоже, це була не дуже хороша ідея…

Далі буде…

Відчай

Продовжую цикл типу автобіографчних дописів :) Отже, раніше все закінчилось на тому, що я отримав диплом і розпрощався зі студентським життям. Чи шкодую я про те, що витратив час на навчання? Мабуть ні, доволі весело було та і я знав результат кінцевий – сенсу з цього всього мало, адже знайти роботу всеодно досить важко…

Так ось, я випустився. Про друзів-однокурсників з університету забув доволі швидко, так само як це було з друзями зі школи та ліцею. Ну коли бачу, то вітаюсь, завжди радий побачити когось, але не більше того…

На що я розраховував, коли навчався так добре? Ну, думав іти в аспірантуру, але не склалося минулого року. Як виявилось, не все від мене залежить. Та й зараз я задумався чи варто в цьому році туди йти? Проблема досить актуальна, адже роботи досі я не знайшов… Ніби запасний варіант чи що… Власне про це буду ще писати.

Що ж я робив цей рік, запитаєте Ви. Так ось, важко уявити, яке в мене було розчарування, червоний диплом, але одразу роботу знайти не вдалось (я навіть знав що так буде – нічого дивного). Дещо нам пропонували в університеті, але ті пропозиції, м”яко кажучи, були не дуже.

Ну і зрозуміло, що час ішов. А я сиджу і сиджу вдома… Відчаю не було меж, роботу навіть вже і не шукав – не знаю навіть що і хотів. Хотілось навіть заплакати, але я знав, що не маю права здаватись.. Можливо скажете, дурний чи що? Знайди собі яку-небудь роботу, навіть простим “робочим” і все! Ні, я просто хотів більшого, але через це не отримав нічого…

Що мені допомагало в цей момент? Спортзал! Так, не зрозуміло чим би я займався якби не спорт… Практично кожного дня я ходив в зал… Так, скучно, так, самотньо, але що мені залишалось? Я знав, поки я хоч чимось займаюсь, час не проходить дарма. Спорт дає мені мотивацію !!! Всю енергію і злість я лишаю там… Ніколи не перестану тренуватись (кинути хотів вже багато разів), навіть якшо не вдасться досягти хороших результатів…

А ще було дещо цікаве цією зимою :) Мені написала дівчина, але вона з іншого міста, і мало що натякало, що ми колись зможемо зустрітись :) Але не так сталося, як гадалося. Насправді мені пишуть багато, але цього разу все було якось по-іншому. Мені було цікаво писати їй щодня, а ще ми мали зустрітись, просто випадковий випадок – вона була в моєму місті (4.03.12)… Ну зустрілись 1й раз – і далі продовжили спілкуватись, значить все було ОК…
Кожного дня я писав в один і той же час – десь в 5 годин я збирався на тренування, а після того в годин 9 вечора… Я просто хотів написати хоч щось…Я писав і настрій піднімався, просто писав, і цього вистачало… Я вже не почував себе самотнім… Можливо я неправильно робив – потрібно було краще дзвонити? Зрозуміло, що зустрічатись кожного дня було неможливо, адже ми в різних містах… Але щось мене чіпляло… Наприклад, на тренуванні, я сподівався, що повернусь додому і буду знову спілкуватись з нею.
Хоч я і не знайомлюсь через інтернет, але в цьому випадку від мене мало що залежало. З деяким навіть напором вона писала, і вже навіть дещо планували. Коротше зрозуміло, якшо спілкуватись все ще цікаво, далі і далі, ми обов’язково мали зустрітись ще раз… Як не як кожного дня – досить багато часу переписувались…
Зустрілись знову 07.04. І знову ніби все було ОК. Я класно провів день, мені не було шкода витраченого часу?
А нещодавно написала мені, ніби в неї є хлопець і все. А мені тепер що робити?
Не думав, що таке зі мною може бути :) Можливо все ж таки, все так просто не закінчиться :)
Але поки вийшло саме так, я навіть комікс склав :) (не подумайте, що я божевільний :)

Можливо, вам і смішно з цього всього. Ще таких дописів в мене не було ) А от мені не дуже :(

Мовляв, знайди собі когось іншого та і все. А я чомусь не можу все забути. Можливо і не зможу ніколи. Цікаво, чи зустрінемось ми ще колись?

Доречі, на рахунок роботи – зараз вже трохи працюю, але від того веселіше не стає ;) Я зрозумів давно, що робота – це не головне, і зациклюватись на цьому не варто. Головне – отримувати задоволення від життя, займатись тим, чим Вам подобається… Займатись спортом, класно харчуватись, берегти здоров’я. А ще добре мати хороших друзів, або дівчину (в мене ні того, ні іншого немає). А ще важливо мати якусь мотивацію жити далі.

На сьогодні вистачить, ще є багато чого написати!  Що буде далі, розкажу потім. А від того, хто читає – прошу порад чи щось типу того, що робити далі?