Ecolines і їх бонусна програма

Сьогодні хотів би поділитись враженнями від перевізника Ecolines.

Білет Житомир-Катовіце (Україна-Польща) коштує на сьогодні 590 грн. Досить дешево, оскільки курс злотого зараз  приблизно 7 гривень, виходить 84 злотих. Саме тому останній час я вирішив подорожувати автобусом. Хоча і затримка на кордоні досить суттєва (постійно по 3-4 години), але ціна виправдовує себе. З пересадками чи через blablacar часто виходить або ж так само, або навіть дорожче, а проблем більше. На blablacar іноді бувають дуже привабливі пропозиції, але важко допасувати на потрібні дати.

Білет Ecolines можна купити безпосередньо на сайті, а, наприклад, Eurolines лише в касі, адже в інтернеті тільки у злотих, відповідно значно дорожче.

Отже, що мені сподобалось. Автобуси Ecolines досить хорошої якості, більш місця для ніг, є розетки, навіть стюардеса :). Купуючи квиток в інтернеті, можна обрати місце. Навіть не треба було друкувати квиток, вистачило показати з телефону.

При першій купівлі я дістав також бонуси, які можна ніби використати при подальших поїздках. Але купуючи другий раз, я ввів бонусний код, і не отримав жодних бонусів. Прикро, написав в службу підтримки і до адміністратора, відповіді не отримав. Тобто, мало бути 4 поїздки, і знижка 50% на п’яту. Але вже починаючи з другої, ніякий бонус не нараховувався і я не отримав жодних пояснень. Ось це дуже сильно не сподобалось.

Ще у них на сайті є такі ніби акції, де квитки по 100-200 грн на деякі дати, але насправді важко їх знайти. Чергова нісенітниця, щоб привернути увагу. Але ціни і так досить хороші, загалом рекомендую.

Друзі з Казахстану

Казахстан

В цьому році на навчання у моєму вузі приїхало дуже багато людей з Казахстану. Не знаю чому, але абсолютно 100% з них – дівчата :) Частина приїхала на Erasmus, а частина – за якимось іншими програмами.

Перше враження: вони взагалі ні з ким не спілкуються, тільки в замкнутому колі між собою. Для більшості з них рідна мова – російська, і коли я намагаюсь поговорити навіть російською – теж не реагують, ні привіт тобі, ні до побачення. А польську і англійську навіть і не хочуть вчити :P

Приїхали – ні з ким не познайомились, жодного пізнання людей і культури, і поїхали собі додому. Ненавиджу таку поведінку, хоча й багато українців поводяться абсолютно так само.

Можливо, це частина їх культури в Казахстані – ні з ким не знайомитись. Адже не можуть бути абсолютно всі такими скромними та закритими. Можливо, їх лякає те, що вони відрізняються від інших. Я, наприклад, від поляків абсолютно нічим не відрізняюсь і якщо буду удосконалювати свою польську і надалі, то з часом взагалі ніхто не зможе відчути різницю.

Взагалі-то мені вони нагадали китайців теж. Ті взагалі були інертні, настільки відгороджені від суспільства, що ніхто й не намагався заговорити з ними.

Безвізовий режим

Безвізовий режим

Все більше і більше з екранів телевізорів нас намагаються впевнити, що безвізовий режим з ЄС вже дуже близько, залишилось лише кілька місяців.

Але щоб була можливість виконати євроінтеграцію, потрібно зробити наступні кроки (постараюсь описати те, що мене найбільше турбує):

1. Алкоголь і сигарети. Цигарки в Польщі коштують в 3-4 рази дорожче, ніж в Україні. Алкоголь – практично в 2 рази. Зрозуміло, що чим далі в Європу – ціни ще більші. Щоб отримати безвізовий режим, ціни треба щонайменше підрівняти до польських.

2. Ціни на продукти. Очевидно, що в Україні і ціни на продукти теж значно менші, ніж в Європі. Особливо після зростання курсу долара. Відповідно, ціни потрібно підвищити до європейських.

3. Автомобілі. Ввозити авто старше 5-ти років вже заборонили, хоча в тій же Польщі старих авто, мабуть, ще більше, ніж в Україні. Замість того, щоб зняти всі податки на ввезення авто, вони знімаються лише частково, а різниці в ціні нових авто практично вже немає. Тому привозити авто з Європи в Україну практично немає сенсу.

4.Стандарти життя. Перше, що кидається у вічі, заробітна платня. Ні, у нас вона не зовсім така маленька, як насправді. На вулиці багато дорогих автомобілів, напевно куплено не з офіційних доходів. Просто всі гроші в тіні. Ось в цьому проблема. Потрібно вивести гроші з тіні – тобто зменшити податки. Але далеко не факт, що всі вийдуть з тіні – у нас перестали довіряти керівництву країни. І далеко не всі впевнені, що податки підуть у правильне русло. Чому? Про це буду писати далі.

5.Транспорт, дороги, авто і залізничні вокзали, ремонти вулиць.
Найбільше мене пригнічує те, що з часом у нас нічого не змінюється. Недолугі маршрутки на вулицях. Замість них мали бути автобуси, трамваї і тролейбуси. Оскільки від Європи відстаємо дуже і дуже сильно, варто купувати вживаний транспорт з Європи. Доречі, в Житомирі є такий досвід – купили старі тролейбуси Skoda, які досі в хорошому стані і в порівнянні з радянськими просто космос. Так само можна купити трамваї і автобуси. Наскільки я знаю, хороші транспортні засоби роблять у Львові, наприклад, і трамваї, і тролейбуси. Чомусь в Житомирі лише кілька тролейбусів ЛАЗ :P Не розумію, чому не купити їх більше.
Отже, якщо буде куплено новий транспорт, очевидно, ціни здорожчають. Потрібно зрозуміти, що якість послуг може підвищитись тільки разом з ціною.

Вже досить давно я не бачив якісного ремонту доріг. Дороги в Україні перестали ремонтувати взагалі, хоча це нагальна проблема.

Що стосується вокзалів, це окреме питання. Туристи, приїжджаючи до України, просто в шоці від їх стану. Наприклад, залізничний вокзал у Львові просто трагічний: купа бомжів, фріків, смердючих, божевільних і психічно хворих людей. Розеток – обмаль. Безкоштовного Wi-Fi- взагалі немає і близько. Туалети в жахливому стані, мабуть ліпше вже ходити просто на вулиці. Таке знаєте, замість унітазів – дірочки, як було до нашої ери :D Соромно навіть про це і казати.

Якщо ж говорити про ремонт вулиць і порівняти, наприклад Житомир (Україна) і Катовіце (Польща), то в Україні за останні 5 років практично нічого не змінилось, в Катовіце – колосальні зміни центральної площі, відкриття нових закладів, наприклад міжнародний конгресовий центр або ж приміщення польського державного оркестру. Я всі зміни бачив на власні очі, тому і пишу саме про це :)

6. ДАІ, міліція і поліція. ДАІ потрібно давно ліквідувати, як і міліцію. Сподіваюсь, зі зміною міліції на поліцію змінилась не тільки назва, а і рівень поліцейських. Тобто, вони повинні отримувати досить високу зарплатню, щоб не було спокуси брати хабарі. Крім того, має бути хороша фізична підготовка працівників і хороші поліцейські автомобілі.

7. Хабарництво. Хабарництво – найбільша проблема з усіх. Низький рівень життя змушує платити хабарі. Щиро кажучи, в університеті у мене був такий викладач, який просто без сорому вимагав хабарі від всіх, ставлячи оцінку на підставі інших оцінок, тобто, що кому потрібно. І це тільки один приклад. Взагалі, в університеті хабарництво процвітало, але схема була трохи іншою. Ніхто не давав гроші напряму. А через знайомих. Втім, не сказав би, що рівень університету від цього ставав набагато гірший. Я здавав все без хабарів. Дати ДАІ-шнику хабар – взагалі звична справа для українців, оскільки можна заплатити в 2 рази менше, ніж реальний штраф. Впевнений, 90% працівників ДАІ візьмуть хабар, бо мають досить низьку зарплату.

Взагалі це все, що одразу спало мені на думку, але мабуть, будуть наступні статті на цю тему. Оцінюю шанси на безвізовий режим невеликими на даний момент, а вступ до ЄС – нереальним протягом наступних 10 років. Хотів би помилятись, але факти підтверджують, що у нас практично нічого не робиться для того, щоб рухатись далі.

Навчання в Польщі: кімната чи гуртожиток?

Все більше і більше українських студентів, навіть без карти поляка, планують або вже навчаються в Польщі. Можливості – більші, якість освіти – ніби теж. Та і взагалі в перші моменти після прибуття в Польщу все здається таким чудовим і перспективним.

Так ось, головною проблемою з самого початку є питання – де жити? Варіантів 2 – це місце в гуртожитку або ж кімната у квартирі.

Спробуємо порівняти ці варіанти.

Отже, гуртожиток. Зазвичай студенти перших курсів отримують місце в кімнаті для 2-х осіб (від 400 злотих/особу). В деяких випадках ви отримаєте кімнату для 1 особи (від 500 злотих). Звичайно, в різних вузах ціни суттєво різгяться, але приблизно так само. Умови – все залежить від сусідів. Але у 80% випадків у гуртожитках будуть вечірки, шум і т.д. Дуже рідко вдається, щоб було насправді спокійно. Під час сесії трохи краще, але всеодно. Але є і свої переваги – можливість знайти багато знайомих, в тому числі з різних країн, а це безцінний досвід на майбутнє. Часто в Польщі багато гуртожитків розміщуються разом і створюють студентське містечко. Коротше кажучи, це весело але і складно сконцентруватись на навчанні. Багато хто постійно ходить на вечірки, а потім не здають сесію. Тому, якщо Ви підозрюєте, що у Вас виникнуть проблеми з навчанням, не рекомендую Вам жити в гуртожитку.

Інший варіант – знімати кімнату. Ціна на кімнату в квартирі в більшості випадків така сама, як і на кімнату в гуртожитку (якщо порівнювати умови). Різниця лише в тому, що комунальні послуги потрібно буде оплачувати самостійно. В цьому випадку теж все кардинально залежить від сусідів. Якщо це, наприклад, кімната в 4-кімнатній квартирі, то я б не сказав, що це буде дуже добре. Хіба що всі знайомі між собою, або ж здатні зговоритись/подружитись. Ідеально взагалі мати 3-4 знайомих і знімати цілу квартиру разом.

Головні проблеми при знятті кімнати:

  • часто від Вас вимагають підписати умову і Ви не зможете випровадитись в будь-який момент, а потрібно буде постійно жити і платити, навіть якщо 10 червня закінчиться навчання, Ви повинні будете заплатити до кінця червня, хоча в гуртожитку можна поїхати в будь-який момент без оплати повного місяця;
  • до університету потрібно доїжджати (складно знайти кімнату близько університету, але можливо), а це додаткові кошти;
  • оплата за комунальні послуги, а в Польщі це недешево (може бути до 100 злотих, хоча зазвичай це близько 80);
  • поганий контакт зі студентами. В мене було так, що більшість людей з моєї групи та і взагалі з року жили в гуртожитку. Можна було багато контактувати, обмінюватись матеріалами і т.д. Якщо жити десь на квартирі – цього не було б.

Головні переваги зняття кімнати в квартирі в порівнянні з гуртожитком:

  • тиша і спокій, ніхто не заважає Вам навчатись (правда, залежить від сусідів, але все ж вірогідність того, що буде спокійно – значно більша, ніж в гуртожитку);
  • можна запросити знайомих в будь-який момент і можна запрошувати на ніч (в гуртожитку потрібно кожного разу вписувати гостя, а на ніч – взагалі платно);
  • якщо домовитесь з сусідами по квартирі, вечірка може тривати хоч до ранку (у випадку гуртожитку – нічна тиша з 23-00 до 6-00, і Ви ризикуєте отримати рапорт або Вас з часом взагалі можуть вигнати). Так, є ще сусіди в будинку, але рідко вони будуть реагувати, тим більше викликати поліцію.

Ідеальний варіант – знімати квартиру для себе, але коштує це порядку 1200 зл з комунальними послугами (мінімум). Тому потрібно заробляти десь 3000+, щоб дозволити собі таку розкіш. Або ж знімати однокімнатну квартиру на 2 людей – непоганий варіант, якщо ви шукаєте мешкання разом :)

Якщо Вас цікавить навчання у Польщі – рекомендую ознайомитись із серією статей, присвячених цьому питанню: порівняння навчання в Україні і в Польщі. Щасти Вам.

Blablacar – варто чи ні?

blablacar

Вітаю.
Сьогодні знову будемо говорити про подорожі. Переді мною в останній час постає складне питання: чим краще доїхати з Польщі до України і в зворотньому напрямку. Та і часами по Україні потрібно їздити, але не завжди є автобуси.

Так ось, гіркий досвід останньої подорожі став причиною того, що я вирішив купити простий квиток на автобус і поїхати. Та все виявилось не так просто. Я забув, що зараз період відпусток і багато бажаючих їде до Європи в цей час. Звичайно ж, через Польщу. Отже, квитків на завтра вже немає і я не встиг їх купити.

Тож є два варіанти – або чекати до вівторка на наступний автобус.  Останній раз він коштував приблизно 550 грн, точно не пам’ятаю.
Або їхати потягом-автобусом-потягом. Ось цей варіант мені не дуже подобається, оскільки білет до Коростеня для мене коштує десь 50-70 грн здається. А далі – потяг до Львова коштує аж 250 грн! Вже більше 300 грн лише доїхати до Львова. А далі – взагалі трагедія. Тому виходить дорожче, ніж будь-який інший варіант, і ще й жахливо незручно з тими пересадками.

Якщо ж говорити про blablacar, тепер я буду вибирати більш досвідчених водіїв з хорошими відгуками. Адже останній раз я вибрав нового користувача, який їздив лише кілька разів через blablacar, за що я і поплатився.

Але вибираючи blablacar, завжди є певний ризик.
Наприклад, Ви домовитесь з водієм, а в останній момент він не буде брати трубки. Або інше – авто може зіпсуватись в дорозі. Або найгірший випадок – ДТП, про таке і думати не варто, але все ж, їдучи в автобусі з білетом, у Вас буде хоча б якась страховка.

Тож вибирайте те, що Вам краще. Але скажу, що з часом все змінюється. Колись я писав, що їхати потягом найдешевше (коли потяг коштував 100 грн, а курс злотого був 2,5). Зараз же зовсім інша ситуація. Сподіваюсь, інформація була Вам корисною.

Буду сумувати за тобою

I-miss-you Так говорить чи не кожен студент Erasmus, який залишає Польщу, і, можливо ніколи туди і не повернеться. У багатьох з них кінець перебування закінчується сльозами, а потім після повернення додому вони деякий час вставляють фото і пишуть одне одному “я сумую за тобою” і в такому дусі.

Я теж в цьому році закінчую університет і цілком можливо, що залишу назавжди місто, де навчався, і ніколи не повернусь. Але обіцяю, я не буду плакати в такому разі. Завтра буде інше місце, інші друзі, а пройде якийсь час, і попередні друзі просто забудуться. Так, якийсь період я буду згадувати їх. Але час лікує рани і сподіваюсь, згодом все забудеться.

Потрібно рухатись вперед та іноді необхідно вимкнути свої емоції. Я теж спочатку мав проблеми, коли повертався додому раз на кілька місяців, але зараз я вже більш стійкий. Сьогодні одне місце, завтра буде інше. Таке життя. Не варто сидіти на одному місці, варто розвиватись.

Чи буду я шукати роботу і залишатись в Польщі? Поки я не вирішив, але я повернувся додому на кілька днів, щоб спробувати прийняти це важливе для мене рішення. Слідкуйте за новинами, щоб дізнатись :) Всього хорошого!

Фіктивні контрольні в польському вузі

Сьогодні хочу розказати про цікаві речі, з якими стикався неодноразово в польському вузі.

На одному з предметів нам запропонували самим вигадати контрольну роботу і самим розв’язати. Викладач пояснив це тим, що може бути контроль час від часу, і це необхідно. Так би й не давав взагалі :D

На іншому предметі ми діставали тест, відповіді на який можна віднайти досить легко, користуючись інтернетом. На першій такій контрольній я просто не мав інтернету на телефоні, тому і не здав. А вже на  перездачі і на другій такій контрольній Google зробив свою справу. Смішно, чи не так? Особливо коли я зрозумів, що викладач абсолютно не звертає уваги на студентів. Мовляв, списуєте собі то і списуйте. Я аж не вірив, що так може бути.

Піком маразму став тест з 20 питань, відповіді на які всі знали (отримали код завчасно). Найцікавіше в цьому всьому те, що я не здав тест, а на перездачі отримав лише 3,5 … Питання кожного разу були ті самі, і я знав, який буде тест.

Ну і навіть на 5-му курсі ми щотижня пишемо контрольну. Принцип такий само, про який я розповідав трохи раніше. Відшукати в Google і переписати. В минулому році хоча б нормальний викладач був, просто робив список присутніх, і хто ходив на всі заняття, діставав автоматом 3. Мабуть, і з цього предмету, який я маю зараз, можна було б зробити те саме замість написання фіктивної контрольної кожного разу.

Про хабарництво можете говорити все що завгодно. Щиро кажучи, я не зустрічав таких випадків, але суб’єктивне оцінювання зустрічав ;) Відсутність корупції далеко не гарантує високий рівень освіти) Наведені вище факти свідчать про те, що у польських університетах далеко не все гладко. Чим більше навчаюсь, тим більше переконуюсь в досить низькому рівні освіти, яку надає мені мій університет :( Звичайно, це аж ніяк не говорить про загальний рівень освіти. Але це мій реальний досвід, а не тільки позитивна інформація і захоплення, про які ви могли читати на інших інтернет-сторінках.

Чому ми загубили мову?

Нещодавно я повернувся додому, так як маю невеличкі канікули.

Повернувся я з Польщі, де практично 99,9% мешканців спілкуються однією мовою – польською. Якщо ти чуєш українську, російську, англійську або якусь іншу – знай, це іноземець і аж ніяк не поляк.

Не розумію як, але полякам справді вдалось зберегти свою мову не зважаючи ні на що. Під впливом німецької, російської з польською мовою нічого не сталось. Я сам намагаюсь більше контактувати з поляками та європейцями, а не з колегами з СНД. Це дозволяє мені удосконалювати мою польську та англійську. Але українська всеодно для мене завжди була і залишається бути рідною.

І ось я йду вулицями Житомира і сподіваюсь почути свою рідну мову. Прислухаюсь до однієї особи, другої, третьої, десятої. Прогулюючись по центру міста, я, на жаль, ЖОДНОГО разу не почув української мови. Прийшов у спортзал. Чоловік 10 – і всі знову ж таки балакають саме російською. Всі спілкуються російською, а потім намагаються вважати себе українцями. Аби не сталося так, як в Білорусі. Тільки один мій знайомий із Білорусі спілкується білоруською, він же і розповідав, що приблизно 1-2% білорусів спілкуються рідною, якщо це так можна назвати, мовою. Зрозуміло, що за зовсім короткий час там залишиться тільки російська і жодної іншої.

Що стосується України, то ситуація теж не з найкращих. Очевидно, що всі проблеми теж зв’язані з мовою. Людям нав’язуються стереотипи. Мовляв, Вам заборонять російську мову, але в кінцевому випадку відбувається масова русифікація. Телебачення, радіо, газети, книжки – у всьому більший відсоток російського продукту.

Я намагаюсь не реагувати на це, але мені вкрай неприємно.

А українці за кордоном в значно більшій мірі зберігають українську мову, ніж ми, українці. Хоча я і писав раніше про діаспору в Гданську, де українська мова практично втрачена, але люди теж вважають себе українцями.

Як подати на візу у Вінницькому консульстві, якщо навчаєтесь в Польщі

Сьогодні я надам актуальну інформацію про те, як отримати візу у Вінниці, якщо Ви навчаєтесь у Польщі і не маєте дуже багато часу, щоб записуватись на реєстрацію і т.д. Мова йде про тих студентів, які мають Карту Поляка :) Нову візу можна отримати протягом 3-х місяців до закінчення попередньої. Це дозволяє підібрати найкращий час, щоб зробити візу, не пропустивши важливих занять або екзаменів.

Отже, перше правило – реєструватись завчасно не потрібно) Просто приходите в будь-який час. Рекомендую не приходити дуже рано, а десь о 10-11 годині. Тоді практично немає черги на подачу :)

Друге – варто мати всі необхідні документи, а зокрема: оригінали: Карти Поляка, студентського квитка, внутрішнього паспорта, закордонного паспорта і довідки з деканату, що Ви являєтесь студентом :) І відповідно копії всіх документів (зробіть завчасно, щоб потім не панікувати і не платити за ксерокс). Також про всяк випадок я брав ідентифікаційний код, так як його теж треба вписувати в анкету.

І останнє, найважливіше, анкета не може бути заповнена вручну (так я робив минулого року). Анкету не можна заповнити на місці! Потрібно заповнити її тут онлайн і роздрукувати. Це дуже актуально для тих, хто живе не у Вінниці, а приїжджає на подачу з іншого міста…

Ось і все. Візу роблять 7 робочих днів. Тобто, я потрапив на свята, і подавши 31 березня, зможу забрати лише 9 квітня.

Болонський процес: Україна і Польща

Коли я навчався в Україні, так званий Болонський процес тільки починав впроваджуватись.

Як це все виглядало в Україні? 

Якщо на першому курсі я мав справжні екзамени, а автоматично екзамен ставили лише деякі викладачі, до останнього курсу нам почали нараховувати відсотки за предмет і практично 99% предметів можна було здати, не пишучи екзамену. Тобто, за відвідуваність, контрольні роботи і т.д. нараховувались пункти, а потім сумувались і виходила сума. Якщо не згоден або не маєш 50% – йдеш на екзамен. Втім, студенти, які більш-менш нормально навчались, мали “автомат”. Тобто, працюючи сумлінно цілий семестр, в самому кінці можеш отримати нормальну оцінку і вже на сесії не турбуватись ні про що :)

Тобто, основною метою впровадження “Болонського процесу” була саме модульна система, а не шкала оцінювання. Щоб не отримувати зайвого стресу на екзаменах, а мати спокій, навчаючись постійно.

А що ж у Польщі або Європі взагалі?

А коли я приїхав на навчання до Польщі, то тут проста шкала оцінювання 3-4-5 (правда трішки удосконалена, є ще 3+ і 4+) і звичайнісінькі екзамени, прямо як в СРСР :) І такі само кандидати наук і доктори наук (у них це називається доктор і доктор хабілітовани), а ніякий не PhD. Я навіть засумнівався, невже це країна ЄС невже вони беруть участь у Болнському процесі (в Україні це реалізовувалось краще).

Щодо інших країн ЄС не скажу нічого, але у різних країнах – різна шкала оцінювання. Так само як і звичайні екзамени мають місце :)

І найцікавіше в цьому всьому те, що вже скоро я маю екзамен і там дуже багато питань і це буде величезний стрес. І предмет цей тривав 1 рік (2 семестри). Що ж заважало давати контрольну хоча б після першого семестру (не кажу вже про кожну чверть). І наприклад, оцінкою за екзамен могла бути середня з 2-х або ж 4-х оцінок. Замість цього зіпхали все в купу і знову буде маленька трагедія (по 10 перездач, які чекають практично кожного, так мені сказали друзі, які вже здавали даний екзамен).